Наш народ із давніх давен славиться як працелюбні гречкосії. В минулому гречку вирощували в кожному селі. Останніми роками господарі віддають перевагу сої, соняшнику, ріпаку та іншим культурам. Відтак, під гречку відводять все менші площі.
- І це сумно, бо в результаті такої тенденції на полицях наших магазинів можна зустрічі гречку, імпортовану з інших країн, – ділиться міркуваннями Олександр Бороденко, досвідчений газда із села Баківці Боратинської громади. – До речі, ця культура родом із Індії і в нас її вирощують переважно на Поліссі та в Лісостеповій зоні. Гречка любить теплий, добре прогрітий, а також достатньо вологий ґрунт. Земля на глибині десять сантиметрів має бути прогрітою до 10-12 градусів. Насіння в жодному разі не повинне потрапляти у холодну землю. До того ж перед сівбою я завжди прогрівав насіння, ставлячи його на осонні. Хочу наголосити, що воно повинне бути високопродуктивним, відбірним, а для цього я гречку пускав через трилери, тобто віялку, яка відбирає насіннєве зерно. Засівати поле можна звичайним рядковим способом зерновими сівалками. Однак для цього необхідно, щоб поле було чистим, тобто попередньо обробленим від бур’янів. Якщо ж лан є забур’яненим, тоді гречку засівають широкорядним способом, коли відстань між рядками становить 45 сантиметрів. А можна й так, як це робили наші предки – йдучи по лану, пригорщею розсівати зернятка. Перед посівом поле обовязково потрібно боронувати зубовими боронами.
На фото: Гречка цвіте
Найкраще для вирощування гречки підходять чорнозем та опідзолені ґрунти, які не заболочуються та добре утримують вологу. Гарний урожай можна зібрати й з лану на глинистих та піщаних ґрунтах. Однак дуже кислі підзолисті, надміру удобрені гноєм та солонцюваті ґрунти не придатні для вирощування цієї культури. Господар чудово знається на усіх нюансах щодо вирощування тієї чи іншої культури, адже не один рік вирощував цю культуру. Йдучи полем, пан Олександр нагинається і, взявши в долоні жменьку ґрунту, починає розминати його. Прислухається до відчуттів.
- Земля ще холодна для гречки, адже її насінини починають проростати лише при температурі сім-вісім градусів, – каже. – Загалом, гречка, це культура, яка не потребує особливого догляду. Її можна сіяти після будь-якої культури та після неї також добре сіяти як зернові, так і коренеплідні культури. Річ у тім, що коренева система гречки, основна частина коріння якої розміщується на глибині до 30 сантиметрів, чудово розпушує ґрунт. Також на площах, де гречку висівають широкорядним способом, суттєво менше бур’янів, адже ґрунт між рядками кілька разів розпушують, обробляють. А ще культури, які згодом сіятимуть на полі, де росла гречка, будуть добре забезпечені фосфором і калієм, на які багаті післяжнивні рештки гречки.
Доречно під час сівби внести в рядки попіл з деревини листяних порід дерев. Щодо гербіцидів та аміачних добрив, то їх вносити не варто. Перші сходи гречки з’являються уже до трьох тижнів після висівання при температурі до десяти градусів. Коли ж на дворі тепліше (10-12 градусів), то насіння зійде через десять днів, а якщо стовпчик термометра покаже 15 тепла, то й через сім-вісім днів. Однак навіть півтора градуса морозу можуть вбити ніжні сходи.
На фото: Ця культура – чудовий медонос
- У тому, що останніми роками мало хто вирощує цю культуру, є свої причини, – каже гречкосій. – Передусім хочу наголосити на тому, що у нас дуже мало підприємств, техніки та устаткування, які дозволяють якісно обробити зібране зерно. А саме – якісно його відвіяти, просушити, обсмажити і обдерти. Нерідко буває так, що газда збере урожай гречки, а тоді думає, що з ним робити далі, як довести до толку. Також трапляється, що молоді господарі можуть невірно вибрати час збору урожаю і відтак частково втратити його. Адже ця культура достигає нерівномірно, тож на одній рослині можна побачити і стиглі плоди, і зелені, і навіть цвіт. Тому слід бути дуже уважним і не проґавити того моменту, коли можна буде розпочинати збирання урожаю, а це тоді, коли майже 80 відсотків плодів побуріло. Важливим є й те, що гречка дуже чутлива до надмірних дощів, а також до повітряної посухи. Особливо це стосується періоду цвітіння і зав’язування плодів, коли через примхи погоди можна втратити частину, а то й увесь майбутній урожай, адже саме тоді порушується нормальний хід запилення та розвитку зерна.
На фото: Особливо приємно, коли урожай зібраний
