Сьогодні відзначає день народження Руслана Фурман, очільниця бібліотеки села Боратин. Редакція «Боратин 24» радо приєднується до всіх теплих слів і бажає іменинниці світлих думок, невичерпного оптимізму та легкості у досягненні нових вершин! Нехай щодня трапляються маленькі приємні дива, а кожен задум неодмінно увінчується успіхом. Залишайтеся такою ж яскравою, енергійною та натхненною. Щастя, міцного здоров’я і затишку вашій оселі!
Зайшовши до бібліотеки в селі Боратин, одразу потрапляєш у справжнє королівство книг. Світле й просторе приміщення з сучасним ремонтом, стелажі, що сягають майже до самої стелі та вщерть заповнені книжками, красиві й затишні меблі — усе тут створює особливу атмосферу, яка налаштовує на цікаву зустріч зі світом літератури. Та справжньою душею цього книжкового простору є його привітна й вродлива господиня — завідувачка бібліотеки Руслана Фурман. Вона вміє знайти підхід до кожного читача: зацікавити книгою найменших дошкільнят, відкрити щось нове для школярів і порадити дорослим видання, яке неодмінно припаде до душі.
- Моя мама і дідусь були справжніми книгоманами, — розповідає пані Руслана. — Дідусь настільки любив книги, що навіть після того, як втратив зір, не відмовився від улюбленого заняття. Він слухав аудіокниги, записані на магнітофонних касетах, і так продовжував залишатися у світі літератури. Мабуть, саме від них передалася й моя любов до читання. Змалку я настільки захоплювалася книгами, що не уявляла жодного дня без них. Учителі, помічаючи мою пристрасть до літератури, не раз радили у майбутньому пов’язати життя саме з бібліотечною справою. Тож після закінчення школи я вступила до Волинського фахового коледжу культури і мистецтв імені І. Ф. Стравінського, де здобула спеціальність «Бібліотечна справа». Роки навчання згадую з особливим теплом — це був час нових знань, цікавих відкриттів, спілкування з мудрими наставниками та друзями, з багатьма з яких і сьогодні підтримую щирі стосунки.
Здобувши фах, Руслана розпочала свій професійний шлях у Луцькій центральній районній бібліотеці (як центру Луцької районної централізованої бібліотечної системи), куди входило 38 бібліотек-філій у населених пунктах колишнього Луцького району, а також Районна бібліотека для дітей. Читачами якої були мешканці сіл Луцького району та м. Луцька. Тут вона працювала у відділі обробки та комплектування, де разом із колегами першою знайомилася з літературними новинками, які надходили до книгозбірні. Саме працівники цього відділу готували нові видання до зустрічі з читачами: оформлювали бібліотечні картки, ставили штампи та систематизували книги. За кожним томиком, що потрапляв на полиці бібліотеки, стояла їхня уважна й кропітка робота. Для Руслани це була не просто професія, а щоденне спілкування з книгою та можливість бути частиною великого світу літератури.
- Після декретної відпустки мені запропонували роботу у бібліотеці в Боратині, яка на той час розташовувалася у приміщенні сільської ради, — розповідає бібліотекарка. — Можу сказати, що повернення до професії припало на дуже цікавий період. Саме тоді стартував масштабний проєкт «Бібліоміст», учасниками якого стали бібліотеки чотирьох сіл Луцького району, серед них — і наша. Завдяки цьому проєкту ми отримали сучасну на той час техніку: комп’ютери, принтер, сканер, роутер, а також доступ до інтернету. Для тих років це було справжньою новинкою, адже інтернет ще не був поширеним у домівках людей. Тож бібліотека поступово перетворилася не лише на місце, де можна взяти книгу, а й на простір для навчання, спілкування та нових можливостей. До нас приходили і дорослі, і школярі. Ми активно проводили різноманітні заходи, співпрацювали зі школою та сільською радою. Для зустрічей із дітьми запрошували цікавих фахівців — медичних працівників, поліцейських та представників інших професій. Хотілося, щоб бібліотека стала для мешканців не просто книгозбірнею, а місцем, де можна отримати нові знання, поспілкуватися та відкрити для себе щось цікаве.
Згодом бібліотека «переїхала» до іншого приміщення. Після другої декретної відпустки пані Руслана повернулася до роботи вже в приміщенні амбулаторії в оновленому просторі, де щойно завершили сучасний ремонт. Тут настільки затишно й комфортно, що бібліотека стала справжнім місцем зустрічей для мешканців громади. Нині у приміщенні бібліотеки проводять різноманітні заходи відділ культури, Центр життєстійкості, відділ освіти та інші установи громади. А для дітей тут створено можливості не лише для читання, а й для змістовного дозвілля та розвитку творчих здібностей. На базі бібліотеки працюють різні гуртки. Зокрема, великою популярністю серед дітей різного віку користуються заняття Клубу аматорів польської мови з вивчення польської мови. Також тут регулярно організовують цікаві майстер-класи. Особливо запам’яталася юним відвідувачам зустріч із Наталією Бугай — поетесою та знаною майстринею. Разом із нею діти вчилися створювати великодніх зайчиків, ляльки-мотанки та янголят. А також з теплом згадують «Театр на шкільній парті» з поетесою з с. Боратин Надією Ковальчук.
На фото: Справжнє захоплення у юних відвідувачів викликають зустрічі Клубу аматорів польської мови, де діти різного віку залюбки вивчають нову мову
В бібліотеці з січня 2013 року розпочав роботу клуб вихідного дня «Всезнайки» з метою організації змістовного дозвілля дітей, розвитку їх творчих здібностей, навчання. По неділях проводяться різні пізнавальні заняття про навколишній світ, історію, свята, природу. Бібліотека стала й місцем, де народжуються власні дитячі ініціативи. Так, юні читачі Любомир Запорожець, Анна Кучерук та Надія Бехнюк завдяки програмі підтримки молоді Боратинської сільської ради «Ініціативна молодь» розробили проєкт «У бібліотеку на ігротеку» та виграли кошти на придбання настільних ігор. Ідея виявилася настільки вдалою, що до її підтримки долучилися й дорослі мешканці громади. Побачивши, з яким захопленням діти поспішають до бібліотеки, вони також почали дарувати настільні ігри. Відтак бібліотечна ігротека поступово поповнювалася новими цікавими розвагами. Підлітки отримали можливість грати в ігри найрізноманітнішої тематики — патріотичні, детективні, розважадьні та багато інших. Так сучасна бібліотека в Боратині дедалі більше перетворюється на простір, де книги органічно поєднуються зі спілкуванням, творчістю, навчанням і цікавим дозвіллям.
На фото: Особлива мамина гордість і безмежна любов — син Любомир
На фото: У клубі «Всезнайки» завжди панують щира радість, дитячий сміх і захопливі відкриття
– Дуже приємно, що до нашої бібліотеки долучаються діти не лише з Боратина та ближчих сіл громади — Голишева, Новоставу, Рованців, а й з Мстишина, Вербаєва. Приїжджають до нас і маленькі читачі з Луцька, — наголошує пані Руслана. Особливо тішить, коли батьки, приходячи по книги, беруть із собою малюків-дошкільнят. Для найменших читачів у бібліотеці є чимало яскравих і красивих книжок із барвистими ілюстраціями та невеликою кількістю тексту. Коли дитина бачить, як мама чи тато гортають книги, вибирають щось для читання, вона мимоволі бере з них приклад. І найважливіше — дати їй можливість обрати книгу, яка справді зацікавить її саму, а не ту, яку вважають потрібною дорослі. У кожного віку — свої літературні вподобання. Молодші школярі із задоволенням обирають казки, вірші та різноманітні комікси. Учні середніх і старших класів захоплюються японською мангою, фантастикою, пригодницькими історіями, різноманітними енциклопедіями. Не втрачають популярності й такі відомі книжкові серії, як «Хроніки Нарнії» та «Гаррі Поттер». Старшокласники також часто приходять до бібліотеки за літературою, передбаченою шкільною програмою, готуючись до важливих іспитів та вступної кампанії. Не менш різноманітними є й читацькі смаки дорослих. Вони охоче обирають твори українських і зарубіжних авторів: книги Світлани Талан, Надії Гуменюк, Володимира Лиса, Марії Матіос, Макса Кідрука, Сари Джіо, Рут Веа та інших. Улюблені ж пані Руслани автори — Крістін Генна, Фредрік Бакман, Ярослава Дегтяренко.
На фото: Пані Руслана зазначає, що книга «Велика глушина» Крістін Генни напрочуд співзвучна нашим реаліям: авторка порушує складні теми переживання воєнного досвіду, подолання ПТСР та збереження родини в часи постійної небезпеки
Роман Крістін Генни «Велика глушина» на думку бібліотекарки, перегукується з теперішньою українською реальністю, оскільки його центральною темою є глибокі психологічні наслідки війни, ПТСР та виживання родини в умовах постійної небезпеки. Хоча події книги розгортаються у 1970-х роках на Алясці, українські читачі бачать у ній дзеркало власних переживань, травм та викликів сьогодення. Помітний інтерес викликає історична література, особливо книги про козацьку добу. Популярністю користуються також видання з психології та саморозвитку. Є у бібліотеки й особлива послуга — «Книгоношення».
– Я особисто приношу або передаю книги тим читачам, які з різних причин не можуть самостійно прийти до бібліотеки. Це переважно люди старшого віку, наші пенсіонери, а також сусіди чи мешканці села, які допізна працюють і фізично не встигають завітати до бібліотеки. Тож книга сама “приходить” до читача, — каже завідувачка бібліотеки.
Бібліотекар с. Боратин Руслана Фурман – координатор бібліотеки-Хаба цифрової освіти пройшла навчання у межах проєкту Української бібліотечної асоціації «Здобуття цифрових навичок у бібліотеках – Хабах цифрової освіти».
- То ж я проводжу навчання для користувачів різних вікових категорій, — наголошує вона. — У бібліоХаб може завітати кожен громадянин та безкоштовно отримати доступ до платформи ”Дія. Цифрова освіта”, щоб пройти навчання з цифрової грамотності, отримати консультації та допомогу. Кожен громадянин може безоплатно здобути цифрові навички та отримати доступ до цифрових послуг і практичну допомогу з будь-яких питань.
Приємно, що праця бібліотеки у Боратині отримала високу оцінку на обласному рівні. Громадська організація «Волинське обласне відділення Української бібліотечної асоціації» в день професійного свята щороку вітає бібліотечну спільноту Волині з Всеукраїнським днем бібліотек та оголошує переможців обласного конкурсу серед публічних бібліотек «Бібліотека року Волині». В 2025 році бібліотека с. Боратин відзначена у конкурсі та отримала диплом і сертифікат на придбання нових книг. За ці кошти придбали нові сучасні видання, які вже поповнили бібліотечний фонд. Оновлювати книжкову колекцію допомагають і самі мешканці громади. Чимало читачів та друзів бібліотеки дарують книги, долучаються до доброї справи і люди з соцмереж з різних міст України. Уже 15 років пані Руслана веде блог та сторінку бібліотеки у соціальній мережі, ділячись своїми думками, творчими ідеями, новинками та подіями з життя бібліотеки. А ще ця енергійна та творча жінка має чимало захоплень. У вільний час вона вишиває бісером і хрестиком, плете гачком, пише вірші, а також із цікавістю займається городництвом – зокрема вирощує батат.
На фото: Відзнака найкращих: відбулося урочисте нагородження переможців обласного конкурсу публічних бібліотек «Бібліотека року Волині»
- Також я плела килимки для наших захисників, – розповідає пані Руслана. – Разом із дітьми у бібліотеці виготовляли різні вироби: янголят, сердечка, які згодом передавали воїнам на фронт як маленькі символи підтримки й вдячності.
На фото: Маленька донечка на теплому килимку, який пані Руслана сплела для військових на передову
Та допомога бібліотеки українським захисникам не обмежується лише творчими ініціативами. Пані Руслана також організовує збори продуктів швидкого приготування, які волонтери передають військовим на передову, бере участь у ярмарках для ЗСУ. Для неї важливо, щоб навіть найменші відвідувачі бібліотеки розуміли: кожен може зробити свій внесок у спільну справу. Адже підтримка захисників складається не лише з великих вчинків, а й із щирих маленьких справ, зроблених від серця.
На фото: Руслана Фурман неодноразово ініціювала збори коштів на потреби українських військових, а також разом із дітьми власноруч виготовляла пам’ятні обереги для наших воїнів
Чоловік пані Руслани нині зі зброєю в руках захищає територіальну цілісність України. А до війни він мав особливе захоплення — вишивання хрестиком. Його роботи неодноразово представляли на різноманітних виставках і фестивалях, де вони привертали увагу майстерністю та красою виконання. Навіть перебуваючи на лікуванні після поранення у госпіталі, він не залишив улюбленої справи — вишив дві ікони, вклавши у них частинку своєї душі. Нині жінка щодня молиться за його здоров’я та повернення додому, а також за всіх українських воїнів і воїнок, які боронять нашу державу.
На фото: Пані Руслана разом із чоловіком Юрієм, який нині зі зброєю в руках захищає Україну…
На фото: …та вишив ці дивовижні і світлі образи
Окрім бібліотечної справи, вона має й ґрунтовну освіту у сфері гуманітарних наук. Вона закінчила Волинський національний університет імені Лесі Українки, здобувши спеціальність «Українська філологія». Останніми роками бібліотекарка активно займається краєзнавчою роботою, досліджуючи історію рідного краю та популяризуючи культурну спадщину громади. Для неї важливо зберігати пам’ять про минуле й передавати її наступним поколінням.
На фото: Творіння пані Руслани — від тендітної вишивки бісером і хрестиком до мереживного плетіння гачком — випромінюють щире душевне тепло та створюють атмосферу справжнього домашнього затишку
- Багато цікавого про минуле втрачається і ми маємо зберегти все це для майбутніх поколінь, — переконана пані Руслана.
Саме тому вона активно займається краєзнавчою роботою та записує спогади старожилів. Серед тих, чиї історії зберігає бібліотекарка, — і її рідна бабуся Ганна Ящук, яка 1947 року переселилася зі Словаччини на Волинь внаслідок оптації українців Чехословаччини. На території села в той час знаходився Чеський Боратин. В хаті, де поселилася сім’я Ганни Андріївни ще жили чехи, через два дні чехи поїхали на свою Батьківщину, а вони залишилися в тій хаті. Нині Ганні Ящук 91 рік, але вона й досі зберігає у пам’яті чимало спогадів про своє дитинство, традиції та звичаї того часу, важкі повоєнні роки, життя переселенців та непрості випробування, які довелося пережити її поколінню. Цінними для Руслани стали й розповіді іншої переселенки — Ганни Зай, яка також поділилася спогадами про минуле. Особливе місце у її дослідженнях займає й історія рідної школи. Адже цей заклад для її родини має особливе значення: свого часу там працювали рідні, навчалася мама, вона сама, а нині — її діти. - Історія рідного краю — це наша спільна пам’ять. Ми повинні зберегти її та передати своїм дітям і онукам, щоб вони знали, звідки походить їхнє коріння, — стверджує наша краянка.
