Спілкуватися з дитиною буває непросто навіть у мирний час, а коли один із батьків перебуває на війні, це завдання стає ще складнішим. Дорослі живуть у постійному напруженні, хвилюються за рідну людину та самі потребують підтримки. Водночас дитина переживає особливі емоції — сум, тривогу, образу, відчуття самотності чи навіть провини.
- У такі моменти саме від уваги, любові та готовності розмовляти залежить, чи відчуватиме дитина опору й безпеку у світі, де один із батьків воює, – повідомляють на сайті Боратинської сільської ради. – Зоб уникнути типових помилок: Показуйте, що дитина важлива – коли мама чи тато на фронті, діти особливо потребують підтвердження своєї значущості. Їм може здаватися, що вони стали «зайвими», бо дорослі постійно зосереджені на новинах або власних тривогах. Тому важливим є кожен прояв уваги — розмова, спільна гра, маленька традиція. Це сигнал: «Я тебе бачу. Ти потрібна. Ти важливий». Обережно зі словами. Деякі фрази лише поглиблюють біль дитини, змушуючи її відчувати себе непотрібною. Варто уникати висловів на кшталт: «Зрозумієш, коли виростеш», «Це не твоя справа», «Не заважай, зараз і так важко», «Ти завжди…», «Ти ніколи…». Такі слова залишають у душі відчуття провини або відторгнення. Будьте щирими, але збережіть спокій. Діти потребують правди, проте вона має звучати просто і без надмірної емоційності. Не варто драматизувати чи приховувати факти. Якщо немає новин, чесно скажіть: «Я теж чекаю повідомлення і розповім тобі, щойно дізнаюся». Це краще, ніж вигадувати чи уникати теми.
Головне — дитина має знати, що вона не самотня у своїх переживаннях, і що поруч є дорослі, які підтримають її навіть у найважчі моменти.
