Вчора вулиці населених пунктів Боратинської громади наповнилися особливою тишею — тією, що говорить більше за будь-які слова. У День пам’яті та примирення жителі громади, представники влади, вчителі, учні та старости зібралися біля пам’ятників загиблим у Другій світовій війні, щоб вшанувати їхню жертовність і відвагу.
- Під звуки хвилини мовчання майоріли червоні маки — як символ крові, що пролилася заради життя майбутніх поколінь, – повідомляють на сайті Боратинської сільської ради. – У кожному селі – своя маленька історія про велику війну. Біля монументів звучали щирі молитви — священники проводили молебні, згадуючи поіменно полеглих. Ці імена вирізьблені на камені, але ще глибше — в серцях односельців.





“Мій дід загинув під Кенігсбергом… Я завжди приходжу сюди в цей день, бо це — наша історія, наша пам’ять”, — поділився пан Василь, мешканець громади, тримаючи в руках стару, вже вицвілу від часу світлину.
“Ми тут, щоб подякувати тим, хто не повернувся. Їхнє життя — це наш шанс на мир. Їхній біль — наш урок”, — промовила вчителька місцевої школи до своїх учнів, які вперше стояли біля меморіалу.
Цей день — не лише про минуле. Це про нашу відповідальність сьогодні. Про пам’ять, яка не старіє. Про боротьбу, яка триває. І про перемогу, яка починається з усвідомлення: ми — нащадки тих, хто не скорився.
Пам’ятаємо! Шануємо! Перемагаємо!



