Неподалік Луцька – Козацька Січ і багата колекція старожитностей. По переказах старожилів села Гірка Полонка, які добре памʼятали, як ще у минулому столітті тут були три чималі кургани. Місцеві жителі називали їх козацькими. За легендою, в долині річки Тарасівка козацьке військо вело дуже запеклий бій з ворогами. І коли все закінчилося, вбитих поховали у братській могилі й зверху насипали чималі кургани.
На фото: Козаки громадської організації козацько-історичний курінь “Чорна Рада”
- Однак радянська влада, прагнучи знищити усе українське, розорала два кургани, – розповідає Ярослав Лозинський, голова громадської організації козацько-історичний курінь “Чорна Рада”. – Вже згодом, коли наша батьківщина стала незалежною, почали говорити про відновлення кургану. І в 2011 році, за підтримки тодішнього голови сільської ради Перванчука Олександра Петровича та небайдужих мешканців села, було прийняте рішення про рекультивацію та відновлення кургану. До того часу, курган був весь в зарослях чагарників і дерев, також чорні археологи добряче познущалися над ним. Під час проведення робіт, було знайдено рештки козацьких люльок. Також, місцевими жителями біля кургану, були знайдені залишки козацьких шабель. Відтак ми, місцеві жителі, яким не байдуже минуле рідного краю, у наступному році вирішили створити громадську організацію козацько-історичний курінь “Чорна Рада”. Зробили це заради майбутніх поколінь, які мають знати і памʼятати славетну минувшину рідного краю.
На фото: Козацька Січ є зменшеною копією справжньої Січі на Хортиці
Біля кургану звели Козацьку Січ, яка у зменшеному вигляді є моделлю справжньої Січі на Хортиці. Тут є і сторожова вежа, і вʼїздна, і чималий курінь. У ньому – старовинна піч, на якій козаки готували собі їжу, лежанки вздовж однієї стіни, довжелезний стіл, важкі лавки. Тут – справжня скарбниця старожитностей. У курені відтворили побут, подібний до того, який був у часи козацтва. Цікаво, що під куренем є великий, по периметру куреня, погріб. В таких погребах наші славні предки-козаки зберігали запаси харчів. Харчувалися козаки просто, але поживно: основою були крупʼяні страви – куліш, тетеря, соломаха, а також сушена чи солена риба, сало та вʼялене мʼясо. Хліба їли небагато, більше покладалися на сухарі та крупи, які зручно було брати у походи. Також козаки вʼялили на сонці мʼясо та рибу. Вирушаючи в далекі походи, брали ті продукти, які добре зберігалися тривалий час. В середині куреня відтворений побут, що слугував козакам. А ще тут знаходиться достатньо багато красивих і дуже давніх вишиванок.
На фото: Такі людьки колись курили наші предки-козаки
На фото: Хрести, знайдені на полях битв
На фото: На стінах куреня – чимало цікавинок
На фото: Моделі козацьких гармат…
На фото: … та воза
- Однією з “родзинок” Козацької Січі є старовинний човен-довбанка. Виготовлений з дуба і його вік сягає понад 400 років. Такими човнами козаки плавали по заплавах річок на полювання або доставляючи харчі. – розповідає отаман Ярослав. – Залишки цього човна були знайдені біля колишнього русла річки Чорногузки. Човен реставрували, виготовили спеціальну підставку і нині ця довбанка є одним з експонатів нашого музею. Хотілося б також згадати човни, на яких Запорожці здійснювали морські походи – це козацька «Чайка». Її назва походить від пташки чайки, бо човен був так само легкий і швидкий на воді. Довжина зазвичай 18-20 метрів, ширина – 3-4 метри. Каркас із легких дощок обшитий липовими, або дубовими дошками. У середині укладали очерет, що робило човен плавучим, і навіть після пробоїни він не тонув. Вміщував 50-60 козаків та невелике озброєння: пушки, фальконети, мушкети. Саме на таких човнах козаки здійснювали славнозвісні морські походи на Турецькі фортеці, завойовуючи славу непереможних морських воїнів.
На фото: Курінь – скарбниця старожитностей
На фото: Отаман Ярослав проводить екскурсію
На фото: Старовинний човен-довбанка
За зразком оригінальної порохівниці, козаками куреня, була виготовлена діюча її копія . Всередину закладали деревне вугілля, селітру й обовʼязково свинцеві кулі, які й подрібнювали інгредієнти до стану порошку. Опісля отриману масу замочували, на полотнах розтирали й сушили. Козаками куреня була виготовлена копія багатоствольної гармати під назвою «Оргáн», також легкі козацькі гармати «Гаківниці», «Фальконети». Вогнепальні козацькі пістолі, списи, шаблі, ударна зброя, довбні, тощо.
На фото: Сокири у музеї є оригінальними – привезені з-під Берестечка
- Чомусь поширеною є думка про те, що козаки не користувалися луками і це не зовсім вірно, – каже отаман Ярослав. – Щоправда, відразу хочу наголосити, що саме козаки луки не виготовляли, а купували або здобували їх в бою. Головний козацький лук того часу – короткий, складний (татарського типу), придатний для швидкої стрільби з коня чи човна. Луки активно застосовувались козаками приблизно до кінця 16-го століття. Уже у 17-му столітті основну роль у козацькому війську займала вогнепальна зброя (рушниці, самопали, гаківниці), але луки ще траплялися як допоміжна зброя. Переваги лука над ранньою вогнепальною зброєю 16-го століття – швидкострільність, стріляв набагато швидше 5-10 стріл за хвилину, проти 1-2 пострілів з рушниці. Безшумність: не демаскує стрільця, зручно для засідок і нічних рейдів. Надійність: не боїться дощу чи сирості, тоді як порох міг відволожитися і підвести. Але поступово перевага перейшла до вогнепальної зброї, через більшу пробивну силу, дальність і моральний ефект залпу. Унікальними були й козацькі сокири, адже з однієї сторони було гостре вістря, яке пробивало кольчугу ворогів. Сокири у нашому музеї є оригінальними – привезені з-під Берестечка, де у 1651 році відбулася битва війська гетьмана Богдана Хмельницького та поляків.
На фото: Луки активно застосовувались козаками приблизно до кінця 16-го століття
На фото: У збудованій кузні стоїть чугунна гармата, вага якої сягає 450 кг. Її виготовили майстри з Луцька, а деревʼяний лафет виготовили козаки куреня
- Вже не один рік нас запрошують на міжнародні фестивалі, – каже отаман Ярослав. – Участь беруть товариства з різних країн. Прикро, однак Україна офіційно не зареєстрована учасником фестивалю і ми приймали участь лише як гості. Усі витрати учасники з нашого боку покривали самостійно, що, безумовно, було викликом. Водночас представники з інших країн мали змогу скористатися підтримкою своїх держав чи організацій, що значно полегшувало їхню участь. Наприклад, від Польщі участь брали понад 60 товариств, кожне з яких представляло по 10–15 осіб.
На фото: Отаман розповідає про міжнародні фестивалі
В планах куреня «Чорна Рада» – звести «Скарбницю» (місце де козаки зберігали: гармати, мушкети, самопали, порох, ядра), де можна було б розмістити усі експонати. Бо ж показати є що, та нема місця, де можна було б гідно представити усе надбання.
На фото: Екскурсіям на Січ особливо радіють діти
На фото: Слава Україні! Героям слава!
- Вже готовий проект розбудови нашої Січі, зведення приміщення майбутного музею, однак все впирається в кошти, – каже голова громадського організації козацько-історичний курінь “Чорна Рада”. – Звісно, й повномасштабне вторгнення внесло свої корективи. Молодше покоління членів нашого куреня нині проходить службу та боронить Батьківщину на фронті. Тим часом старші, хто залишився вдома, щосуботи збираються і працюють над розбудовою Козацької Січі. Скоро ми переможемо – і кожне серце наповниться гордістю за Героїв як сьогодення, так і минувшини. Ми зможемо реалізувати все задумане. Члени нашого куреня, яким небайдуже минуле нашої Батьківщини, щотижня вкладають свої сили у спільну справу. Робимо це для майбутніх поколінь, а також на честь пам’яті наших предків.
