Напередодні Дня пам’яті та перемоги над нацизмом працівники Боратинської сільської ради вирушили у щемку мандрівку — до людей, чия юність була розтрощена війною, а життя назавжди з’єднане з болем і боротьбою. Вони — живі сторінки історії, останні носії спогадів про ту страшну добу, коли світ стояв на краю прірви.
- У кожній оселі — особлива тиша, – повідомляють на сайті Боратинської сільської ради. – Та, що народжується не від самотності, а від довгого мовчання після надто гучного минулого. Очевидці Другої світової війни зустрічали гостей зі стриманою радістю і сумом в очах — ніби знову перегортали пожовклі сторінки життя. Вони ділилися тим, що болить і не забувається: про втрачену молодість, зруйновані хати, долі, що покалічила війна. Говорили просто: «Ми тоді не думали про героїзм — просто хотіли вижити…».
Кожна історія — як запалена свічка. Горить. Світить. І нагадує: мир — це не дарунок, а досягнення. Те, за що платили життями, сльозами, роками нестерпного очікування. У ці дні, коли знову гримлять вибухи, коли українці знову боронять свою землю від загарбника, зустрічі з ветеранами та очевидцями війни набувають зовсім іншого звучання. Їхні слова — як заповіт. Їхня присутність — як жива нитка, що з’єднує покоління в спільній боротьбі за свободу. Боратинська сільська рада висловлює глибоку шану всім, хто пройшов через випробування воєнного лихоліття і зберіг у серці силу, людяність і спогади. Саме завдяки їм ми розуміємо, чого варта свобода, і як важливо берегти людську гідність.
