Нині линуть Україною та світом пісні уродженки Боратинської громади, люди залюбки читають її вірші. Адже пані Наталія – знана поетеса, авторка численних віршів, зокрема, і для дітей.
На фото: Наша талановита краянка
- Я народилася на Маковія в родині Хом’як Марії Іванівни та Володимира Прокоповича, – розповідає привітна, вродлива і дуже талановита жінка. – Дитинство пройшло в родині маминих батьків у селі Новостав неподалік недіючої церкви на якій гніздилися боцюни. Їх невгамовний клекіт будив всеньке село, відбиваючи щороку щасливі роки мирного життя. Сама церква була оповита легендами. Подейкували, що в давнину в цій місцевості були густі ліси й одного разу панночка пішла гуляти та заблукала. Її днями та ночами шукали. Коли знайшли, то батько на знак вдячності збудував храм на честь Успіння Пресвятої Богородиці. В Новоставі – чудова природа, протікає мальовнича річка Чорногузка. Мої бабуся і дідусь – Довгополюк Іван Кузьмич та Дарія Федорівна, як-то кажуть, вкладали душу у моє виховання, навчання та розвиток. Від них я черпала любов, знання і мудрість. Дідусь був ветераном Другої світової війни й дуже любив мене. Бувало, каже “Доцюню, ходімо, допоможеш мені” – його слова й досі в моїй пам’яті. До речі, згодом він, побачивши, що маю хист до шиття, подарував мені швейну машинку. Щоправда, в нашій родині усі вміють гарно шити, вишивати та дуже красиво співати. А ось бабуся виготовляла ляльки-мотанки, якими я залюбки гралася. Тож і мене навчила виготовляти простенькі ляльки, вчила готувати, створювати в оселі затишок. Я залюбки навчалася у школі – мені подобалося здобувати нові знання. Також багато читала і разом із героями книг “мандрувала” різними країнами та епохами. Опісля здобула спеціальність фрезерувальника і працювала на Луцькому приладобудівному заводі. Однак мене завжди тягнуло до творчості.
На фото: Літературна зустріч в 5-ій бібліотеці-філії у місті Луцьк
Якось придбала для сина книжечку і так вона припала до вподоби, що пані Наталія відчула, що й собі хоче писати. Причому, для дітей. І таки написала – у 2008 році з’явилася книга “Сім веселих кольорів”, яка отримала дуже високу оцінку маленьких читачів – її вірші діти залюбки вивчають на пам’ять
- Відверто кажучи, я навіть не знаю як би склалася ситуація якби не моя мама, – усміхається пані Наталія. – Саме вона якось взяла мої вірші та пішла з ними до Михайла Лапківа, головного редактора газети “Слава праці”. А він прочитав їх, знайшов художницю Ірину Романюк і разом із нею створив макет майбутньої книги. За підтримки видавничої ради, а також Надії Павлівни Гуменюк з’явилася моя книга. У 2018 році я стала членом літературної студії “Зорі над Стиром”. У 2018 році вийшла книга “Сонячні історії”. Пишу поезію практично на усі теми. Однак пишу лише те, що торкається мого серця.
Також на її слова написані понад 200 пісень, що ввійшли до 10 музичних збірок Галини Васіної. Поетеса працює з багатьма композиторами, та найбільше з Галиною Васіною. Зокрема, одна із пісень отримала вісім призових місць на міжнародних конкурсах. Також призові місця отримали й багато інших пісень. Нині мисткиня мріє видати ще щонайменше п’ять збірок: музичні, ліричні, для дітей тощо. В шкільну програму України увійшло декілька пісень на вірші пані Наталії у співпраці з різними композиторами.
Всьому світу відомі й ляльки-мотанки які виготовляє пані Наталія. Бо ж їх, як безцінний подарунок з України, везуть в усі куточки світу.
На фото: Ярмарок у Боратині
- Згадуючи дитинство, я завжди згадувала ті мотанки, які для мене виготовляла бабуся, – ділиться спогадами наша вродлива краянка. – І все хотіла знову взяти до рук шматок полотнини. Згодом відвідала майстер-клас з виготовлення ляльки-мотанки. Послухала розповідь про історію, особливості цієї ляльки та – взялася за роботу. Відтоді виготовила понад 15 тисяч мотанок, провела понад 500 літературно-мистецьких зустрічей та майстер-класів.
Дуже часто можна почути, що мотанки це далекі родички ляльки-вуду. Мовляв, їх так само можна використати з метою надсилання якоїсь магії. Прикро, однак наші співвітчизники не знають, що мотанка є старшою від ляльки-вуду більш ніж на три тисячі років. Мотанки виготовляли ще в часи Стародавнього Єгипту. Однак якщо там їх клали у гробниці, то наші предки-слов’яни виготовляли мотанки як обереги.
- Тому наші ляльки-мотанки оберігають родини, дбають про благополуччя людини, – наголошує пані Наталія. – Створюючи мотанку обов’язково читаю молитву або ж співаю красиві пісні. Тому мої мотанки “заряджені” лише на позитив і добро. До речі, створюю їх за такою ж технікою, за якою це робили наші предки. Мотанки це частина нашої культури і її потрібно популяризувати. Я проводила виставки у Словаччині, Польщі. Свого часу проводила майстер-класи у столиці. Ректор Академії управління Артур Горбовий представив нашу Україну в Китаї у 2018 році моїми авторськими ляльками. До речі, там були представники з 68 країн світу. Опісля розповів що за ляльками, які він дарував представникам усіх континентів стояла черга.
На фото: Артур Горбовий, ректор Київської Академії управління, представляє в Китаї Україну роботами пані Наталії
Коли у 2014 році розпочалися буремні події на Майдані, а згодом антитерористична операція, пані Наталія поповнила лави волонтерів. Вона почала виготовляти ангелики-обереги. Їх волонтери відвозять нашим захисникам. Військові часто кладуть обереги в кишені або чіпляють на одяг і так йдуть у бій. Бійці кажуть, що маленькі ангелики зігрівають їх любов’ю і теплом рідних домівок.
На фото: Ангелики-обереги для наших Захисників
- Також виготовляю мотанки для різних аукціонів на яких збирають гроші на потреби військових, – розповідає вона. Мої роботи були представлені на аукціонах Канади, США, багатьох європейських країн. У Польщі я провела три майстер-класи: “Лялька-мотанка–амулет материнства”, “Лялька- мотанка-прадавній оберіг”. Дні України в Польщі. Ще й донині фотовиставка моїх робіт з польськими професійними моделями знаходиться в польському музеї м.Жори. Виготовляю мотанки для дітей, ляльки-обереги, які наші предки традиційно дарували на весілля або ж народження немовляти. Є мотанка на народження дітей, на здоров’я, на успішне створення сім’ї тощо. В Луцьку в одного подружжя майже 20 років не було діток. А коли я подарувала їм мотанку, в них народилося маля. А ще маю тематичні ляльки – в образі Лесі України, Мавки, Лукаша тощо. В мотанки кладу цілющі трави – не менше семи трав, зернятка пшениці – на добро і продовження роду, монет – на багатство. Ляльки декорую намистами, яскравим одягом тощо.
На фото: Пані Наталія дає інтерв’ю для польських ЗМІ
А ще пані Наталія грає в самодіяльному театрі”Сміхограй” при 5-ій бібліотеці-філії. Тішиться крихіткою Даринкою, яка народилася в родині та нині вже проявляє вокальні здібності. Закінчила навчання у “Центрі освіти третього віку”. Кожного дня займається творчістю і молить Бога аби дарував нашим захисниками перемогу! Жартує, що має планів на 100 років наперед! Тож щиро бажаємо творчого натхнення та реалізації усіх творчих задумів та мрій!
На фото: В самодіяльному театрі”Сміхограй”
Серед багатьох інших українцями особливо полюбилася пісня “Моя Вкраїно, ти не пустоцвіт!” на музику Галини Васіної у виконанні Олександра Шепшелея. Вона – про нашу багатовікову боротьбу, про прагнення кожного із нас до перемоги
Моя Вкраїно ти не пустоцвіт!
Війна тривожить землю. В’яне цвіт!
А на церквах – завзятих дзвонів клекіт.
Злітає байрактар у свій політ,
Додому повертаються лелеки.
Піднявся із колін вселенський рід,
З лиця Землі стирає Бог навалу.
Моя Вкраїно! Ти не пустоцвіт!
Дитя на світ з﮽явилось у підвалі.
Там плавав тихо стомлений кларнет,
Всміхнулось личко радісно матусі.
Під пострілами градів і ракет
Упав боєць… – Я смерті не боюся!
У камуфляжі батько не один,
І донька, й син, уся моя держава.
Їх подвиги не змиє часоплив…
Низький уклін Героям! Честь і Слава!
Приспів.
А на білому світі нам багато не треба,
Щоб не гинули діти, – просим мирного неба.
Щоб не плакала мати за своїми синами,
Щоб могло засіяти Сонце волі над нами.
