Привіт, жителі Боратинської громади! Мене звуть Анатолій Левчук. Мені 28, і хоч зараз я живу й працюю в Луцьку або Києві, серцем я завжди вдома – у рідному Баєві і нашій Боратинській громаді. Колись я був депутатом громади та працівником сільської ради, і цей досвід залишив глибокий слід: не лише в біографії, а й у серці. Бо зрозумів, що громада не закінчується кордонами села. Вона – всередині кожного з нас. Хочу поділитися з вами думками про те як я розумію громаду і важливість спільного розвитку.
То що ж таке сільська громада?
Невеликі сільські громади, де ми багато взаємодіємо один з одним – це не просто юридичне об’єднання сіл. Це люди. Це ти, твоя родина, сусіди, друзі, односельчани. Це об’єднання людей, які живуть на спільній землі, мають спільні потреби, проблеми, радощі. Це наші дороги, школи, садочки, дозвілля дітей і дорослих, безпека, медицина. Це історія та культура, що передаються з покоління в покоління, і майбутнє, яке ми творимо.
Як усе працює?
Внаслідок адміністративно-територіальної реформи (“децентралізації”) у нашій державі, громади набули ще більшого значення і мають право самостійно вирішувати значну частину своїх питань. Сучасна громада – це повноцінна управлінська система. Вона має бюджет, обирає керівників, визначає та реалізує пріоритети співжиття та розвитку. Є голова громади, виконавчий комітет, є рада з депутатами, старостами і працівниками, є жителі в селах, без участі яких неможлива процвітаюча громада.
Якою є наша громада?
Боратинська громада – це приклад вдалого об’єднання 24 сіл. Ми – одна з найуспішніших громад Волині. Це підтверджується національними рейтингами, якістю і доступністю послуг, сучасними закладами й інфраструктурою, кількістю щорічно впроваджуваних ініціатив.
Важливо, що люди в громаді вміють об’єднуватися і хороших прикладів цього багато – від відстоювання громади в процесі другого етапу об’єднання у 2020 році та співфінансування соціальних ініціатив, ремонту доріг чи дитячих майданчиків, до організації осередків волонтерської допомоги після повномасштабного вторгнення.
Всі ці перемоги та блага стали можливі завдяки активним й прогресивним жителям, вигідному розташуванню громади – наближеності до обласного центру, високому соціально-економічному розвитку територій, належному муніципальному управлінню.
Чому варто бути небайдужим?
Тому що байдужість – це зручна, але шкідлива звичка. Бо громада – це як сад: якщо не поливати, не доглядати – заросте бур’янами. А коли кожен додає хоч краплю – виростає щось справді вартісне. Бути активним – не означає обов’язково бути політиком чи волонтером. Це означає: підтримати ініціативу, поширити оголошення, прийти на зустріч, конструктивно висловитись, щиро й мудро розібратися у тому чи іншому питанні, простягнути руку допомоги.
Коли ти допомагаєш на фронт чи на благодійну справу – це твій внесок у спільне. Так само і з громадою. Бути активним – це як волонтерити для свого ж села. Без оплати, але з глибоким задоволенням. Бо коли змінюється село – змінюється і твій дім.
Лишаймося активними і небайдужими, тому що байдужість вбиває…
Корисне посилання:
І наостанок також хочу поділитися можливістю для жителів, які прагнуть покращити свої знання у громадському активізмі, хочуть підсилити зміни у своїй громаді. У дружній мені Асоціації громадських радників України триває відбір на нову навчальну програму. Деталі за посиланням: www.facebook.com.
