Чекаючи, поки на інтерв’ю приїде священник, розглядаю святиню – Свято-Успенська церква у селі Новостав є по-справжньому унікальною. Адже це – один із найдавніших храмів не лише на теренах нашої області, але й в Україні. Існує легенда, що в давнину тут були прадавні ліси й одного дня донька місцевого пана, вирішивши прогулятися біля лісу, забрела поміж дерев і заблукала. Схвильований батько разом із родиною та слугами кинувся шукати її. Довгі пошуки завершилися тим, що дівчинку знайшли на пагорбі біля річки Чорногузка. На знак подяки Богу пан звелів вирубати ліс на тому пагорбі та звести капличку. Пізніше, у 1681 році, на місці каплички звели церкву. Цю дату майстри вирізали у вівтарній частині храму на дубовій балці і її можна побачити й сьогодні.
На фото: Храм має давню історію
- Також поруч є напис італійською, це одна із цитат Святого Письма, – розповідає протоієрей Роман Нестор, настоятель святині. – Церква має сім куполів, які символізують сім Таїнств Церковних – Хрещення, Миропомазання, Покаяння, Причастя, Шлюб, Соборування та Священство. А ще – сім архангельських чинів – Михаїла, Гавриїла, Уриїла, Селафіїла, Ієгудеіїла, Варахіїла та Ієреміїла. На жаль, минуле століття стало трагічним у долі цього храм. В період Радянського Союзу в приміщенні церкви комуністи облаштували склад, приміщення залишилося без даху. Дзвони, давні ікони були знищені. Подейкують, наче один із дзвонів місцеві жителі закопали неподалік храм, однак це нічим не підтверджено. Згодом, коли наближався розпад Радянського Союзу, люди підняли питання щодо відновлення святині. Тож у 1989 році відкрили храм.
На фото: Настоятель храму
На фото: Напис італійською на балці
На фото: Всередині святині
Святиня ззовні дуже велична і красива. Навколо – ростуть кущики троянд, за якими дбайливо доглядають місцеві вірянки. Кожного понеділка жінки прибирають як у самому храмі, так церковне подвір’я.
На фото: Звідси відкриваються мальовничі краєвиди
- Однак постало чимало питань над якими ми працюємо, – каже настоятель. – Першочерговою проблемою були тріщини у стінах, адже і вік, і вібрації від дороги біля храму, по якій кожного дня проїжджає чимало вантажних автомобілів вагою 30-40 тонн. Тож ми стягнули церкву по периметру. Великою проблемою була і підлога, адже на бетоні лежала тирсоплита, яка з часом під дією сирості просто згнила. Тож поклали теплу, якісну і красиву підлогу. Річ у тім, що старі храми не мають гідроізоляції. Тому через високу сирість згнив стародавній іконостас. В майбутньому плануємо замовити майстрам новий і красивий. Відверто кажучи, роботи тут ще багато, однак, переконаний, поступово все зробимо. Попри те, що Новостав – село невелике, тут дуже сильна, міцна церковна громада. Чудовий сестринський колектив. Тривають ремонтні роботи, тож люди активно долучаються до них. Хтось допомагає грішми, хтось приходить працювати. У нас чудовий хор в якому вже багато років співає батько Сергія Яручика – дуже набожний і мудрий чоловік.
Отець Роман родом із села Грибова Лановецького району Тернопільської області. Його родина дуже набожна. І коли у 1992 році місцевий храм, до речі, перший в Україні, перейшов у УПЦ КП, десятирічний хлопчик почав прислуговувати священнику.
На фото: Дзвіниця
- Після школи вступив у Волинську духовну семінарію, – ділиться спогадами священник. – Тоді митрополитом Луцьким і Волинським був владика Яків (Панчук), який дуже любив студентів. Він для нас був як рідний батько. Я познайомився з Іриною яка згодом стала моєю дружиною. Виконував обов’язки іподиякона і келійника теперішнього Митрополита Луцького і Волинського Михаїла, коли він служив у Сумах. У 2004 році, повернувшись з ним на Волинь, я одружився й у 2005 році став священником. Спершу був настоятелем храму у селі Крупа, опісля у селі Романів, а з 2020 року служу у селі Новостав.
