У Боратинській громаді, як і по всій Україні, живуть люди, чиї щоденні вчинки доводять: справжній героїзм не вимірюється гучними словами. Це мужність, яка народжується з любові до рідної землі та готовності віддати за неї найдорожче.
- Одним із таких прикладів незламності є Віктор Прохоренко з села Новостав, – повідомляють на сайті Боратинської сільської ради. – Його історія — це шлях молодого чоловіка, котрий, незважаючи на поранення, втрати та біль, продовжує боронити Україну, надихаючи інших своєю відданістю.
Дитинство та перші кроки
Віктор народився 14 жовтня 2002 року у Новоставі. Мама, Руслана Прохоренко, пригадує його як звичайного хлопця, який добре вчився й завжди вирізнявся особливим відчуттям справедливості. Якщо хтось ображав менших чи слабших, Віктор без вагань ставав на їхній захист. З повагою ставився до дівчат, завжди був готовий допомогти, а головне — ніколи не проходив повз чужий біль.
Ще у юності він відчував поклик військової служби. Не як обов’язок, а як свідомий вибір — навчитися захищати свою землю.
Родина воїнів
Сім’я Віктора знала ціну боротьбі ще до початку повномасштабної війни. Його дядько, Михайло Котельчук, загинув у 2014 році, боронячи Україну від російської агресії. Його подвиг став прикладом для наступних поколінь: сини Михайла — Вадим і Микола, двоюрідні брати Віктора, теж пішли служити, продовживши справу батька.
Так родина захисників стала уособленням того, що свобода й незалежність — це вибір, за який доводиться боротися.
Шлях у війську
У 2020 році Віктор підписав контракт і став до лав Збройних Сил України. За цей час він двічі зазнавав поранень, проте повертався у стрій, бо був упевнений: його місце — поруч із побратимами. Сьогодні він служить старшим сержантом, продовжуючи боротьбу за майбутнє країни.
За проявлену мужність Президент України Володимир Зеленський нагородив його орденом «За мужність» ІІ ступеня. Це високе визнання стало символом не лише особистої відваги Віктора, а й сили всієї громади.
Слова, що торкаються серця
Сам Віктор говорить просто, без пафосу:
«Реальність така: або ми боремось, або нас не буде. Молодь має те, чого нам на війні часто бракує — час. Використайте його мудро: вчіться, здобувайте знання й досвід, бо саме ви будете відбудовувати країну.
Навіть коли світ здається жорстоким, тримайтеся своєї гідності. Україна сильна не лише зброєю, а й людьми, які вірять у себе. Я залишаюсь у строю не тому, що не маю вибору, а тому, що вірю: ви зможете жити краще. Бережіть цей шанс і не розмінюйте його на байдужість».
Нагороди та визнання
Окрім ордена «За мужність» ІІ ступеня, захисник відзначений низкою почесних нагород:
- медаллю «Захиснику Вітчизни»;
- орденом «За мужність» ІІІ ступеня;
- нагрудним знаком «За зразкову службу»;
- нагрудним знаком «Золотий Хрест»;
- відзнакою «За збереження особового складу десантно-штурмових військ».
Ці відзнаки — не лише символи пошани, а й свідчення сили духу молодого воїна.
Подяка та віра у майбутнє
Віктор Прохоренко — це приклад для цілого покоління українців. Його історія вчить цінувати свободу, не боятися труднощів і пам’ятати, що за кожною перемогою стоять люди, які свідомо обрали шлях служіння.
Ми щиро дякуємо нашому герою за мужність, відвагу та вірність Україні.
