Нещодавно ми побували у гостях в прекрасної людини, сім’янина, бізнесмена та військового, який мешкає у селі Боратин. Зустріч з ним залишила незабутні враження та море позитивних емоцій. Отож, знайомтеся – Віктор Карабан, сім’янин, бізнесмен та військовий, він уособлює силу духу звичайних українців, які в часи випробувань стають героями. Наш герой народився у селі Боратин 27 квітня 1976 року, навчався в Боратинській школі та Луцькому училищі №9 за спеціальністю “Верстатник широкого профілю”.
- Дуже люблю рідне село і знаю тут кожен закуток, – розповідає наш земляк
Ще змалку цікавився Україною та її історією. Любов до рідної країни виховали рідні та суспільство. Разом з сім’єю вивчав історію України, та співав українські пісні.
- З дитинства через родину і суспільство формується справжня любов до своєї землі, – наголошує пан Віктор.
У 22 роки одружився з прекрасною жінкою Аллою з якою були знайомі ще з дитинства. Вони були сусідами, все дитинство провели разом.
- Ми були хорошими друзями, жили поряд та багато часу проводили разом, а потім закохались.Так і створилась велика і дружня родина, – згадує він із ніжністю.
Разом вони виховали трьох доньок — Лілю, Іванку та Еллу — і створили міцну сім’ю, яка стала для Віктора опорою в найскладніші часи. Старша Ліля — лінгвіст за освітою, Іванка — студентка-психолог, а найменша Елла цього року пішла у третій клас, тримаючи за руку тата.
- Це був один із найщасливіших моментів, — ділиться Віктор.
З дружиною Аллою Віктор заснував сімейний бізнес із виробництва м’ясної продукції, який уже понад 20 років радує волинян якісними ковбасами, шашликами та свіжим м’ясом. Їхні товари можна знайти в супермаркеті «Torba».
- Я дуже вимогливий до якості, — каже Віктор. — Для нас важливо, щоб клієнти поверталися до нас із усмішкою.
Під час повномасштабного вторгнення бізнес узяла на себе Алла.
- Дружина мене дуже сильно підтримувала, вона взагалі неймовірна. На неї стільки звалилось за весь цей час, я їй безмежно вдячний за те що вона робить для нашої сім’ї, – усміхається чоловік.
Коли у 2014 році розпочалася антитерористична операція, наш герой просто не міг стояти осторонь і разом з побратимами підписали контракт резерву Роти Охорони та були першими у лавах ТРО. До 2022 року проходив там військову службу разом з хлопцями з Волинської області.
- Ми фактично були першопрохідцями, проводили збори та навчання, – ділиться спогадами він. – У нас було дуже багато людей які прибували. Ми навчались для того, щоб мати змогу захистити нашу країну і близьких нам людей.
Повномасштабне вторгнення застало Віктора (надалі позивний “Мерс”) зненацька.
- Мені подзвонили вночі, сказали що почалась війна. Я думав, це жарт. Але за кілька годин почув вибухи та зрозумів: усе змінилося.
З перших годин залишивши бізнес та родину, разом з побратимами вони вже були в підрозділі який формувався, а саме 53-й батальйон 100 бригади. Саме ці люди були основою батальйону. Вони облаштовували блокпости на Торчинському та Рівненському напрямках, а потім вирушили до кордонів з Білоруссю. Саме там пройшло бойове злагодження підрозділу. Безпосередньо приймав участь в боях на Бахмутському, Куп’янському, Лиманському, Авдіївському, Торецькому напрямках. Віктор був головним сержантом зводу, а пізніше став головним сержантом роти.
- В управлінні роти було понад 100 людей, це дуже велика відповідальність за всіх, кожен в підрозділі обирав собі позивний, той хто не знав що придумати або не хотів тоді вже ми включали фантазію. Так одного разу ми дали одному побратиму позивний “Шрек”, знайшовши деякі спільні риси між ним та героєм мультфільму. До речі, це справжній воїн, – згадує наш земляк
Одним із найскладніших завдань була евакуація важко поранених та загиблих. Вони з побратимами евакуювали багатьох військових, зробивши усе можливе і не можливе. Найважливіше для них було зберегти життя, і виконати поставлені задачі.
- Це були одні з найскладніших років у моєму житті. На війні у тебе немає часу на зайві думки. Головна ціль – вижити, не дати ворогу просунутись вперед та зробити усе можливе, щоб зберегти життя побратимам.
Найскладніші бої застали Віктора на Бахмутському, Авдіївському та Торецькому напрямках Донецької області.
- Вибухи були майже завжди. Якщо їх не було 15 хвилин це вже було свято. Та ми завжди були згуртовані і допомагали один одному, – ділиться спогадами він. – Наше злагодження і досвід, здобутий ще у білоруських лісах, дав нам велику перевагу. Ми мали найменших втрат, багато командирів були приємно вражені нами, мало хто міг подумати що ми звичайне ТРО.
Починаючи з Лиманського напрямку, з ТРО вони стали Механізованою бригадою.
- Ми стали ще більш потужною сталевою соткою, – зазначає пан Віктор.
Не забуває герой і своїх побратимів. Завжди згадує їх з усмішкою та теплом у серці.
- Коли були важкі бої на Бахмутському напрямку, мій побратим з яким ми дружили ще з дитинства (позивний “Лисий”) сказав: – ”Давай якщо ми виживемо обов’язково купимо байки”. І ми це зробили, – усміхаючись, показує він на свого залізного коня.
Зараз байк – його вірний помічник у пошуку спокою. Він часто катається на ньому вечірнім містом разом зі своїми друзями.
- Це мій спосіб для реабілітації, немає нічого кращого ніж відчуття швидкості та прекрасних краєвидів навколо, – каже він.
Також підрозділ в якому воював наш герой брав участь у вдалому штурмі разом з відомим командиром “Да-Вінчі” на Бахмутському напрямку.
За три роки служби два з яких це – активні бойові дії, він був признаний обмежено придатним по стану здоров’я, проте ще шість місяців безпосередньо брав участь в боях за Торецьк. У січні 2025 перевівся на військову службу до Луцького батальйону і надалі допомагає ремонтувати пошкоджену техніку, яку привозять з “гарячих точок”.
- Дуже важко адаптуватись до звичайного життя, мені потрібно було понад двох місяців, щоб почувати себе дійсно в безпеці, та завдяки підтримці рідних та друзів це все було набагато легше, – зізнається він. – Також доньки допомогли просунути бізнес у соціальні медіа і зараз, я маю власну сторінку у ТikТок. І ви можете знайти мої відео за пошуком @viktor.karaban0, де у вільний від служби час, якого, на жаль, не так багато, розповідаю своїм підписникам усі секрети м’ясного бізнесу за лаштунками. Все почалося з того, що старша донька зняла коротке відео і виклала його в соцмережі. Воно швидко стало популярним, і я зрозумів – сьогодні багато речей потрібно показувати людям саме онлайн.
Сім’я, бізнес і Україна – три стовпи, на яких тримається життя Віктора. Його мета проста, але глибока – дати донькам найкраще, розвивати сімейну справу. А також мріє про швидку перемогу України.
- Без сім’ї я б не пройшов цей шлях, – каже він. – А без віри в нашу країну не було б сенсу йти вперед.
Історія Віктора Карабана – це приклад того, як любов до рідної землі, підтримка близьких, жертовність та незламна воля можуть допомогти пройти найскладніші випробування. Його шлях нагадує нам, що герої живуть поруч, у звичайних селах, за прилавками магазинів, на передовій, і вдома, тримаючи за руку своїх дітей.
