Вже з перших хвилин розмови з Віктором Нестерчуком відчувається не лише щира любов до тварин, а й високий рівень професіоналізму. Досвідченого ветеринара, а нині ветеринарно-санітарного експерта з контролю виробництва та обробки продукції тваринного походження в супермаркетах, знають як порядну й віддану своїй справі людину.
- Я родом із селища міського типу Цумань, — розповідає Віктор Васильович, який нині мешкає у селі Лучиці. — З дитинства мені доводилося бачити, як хворіють тварини. Було боляче спостерігати їхні страждання, адже вони не можуть сказати, що саме їх турбує. Саме тоді й виникло щире бажання допомагати, рятувати, полегшувати їхній біль. Після закінчення школи вирушив до Львова, де вступив до інституту — нині це Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. Ґжицького. Свідомо обрав спеціальність ветеринарної медицини, адже прагнув не просто працювати з тваринами, а лікувати їх, дбати про їхнє здоров’я. На той час в інституті було лише дві спеціальності. Я розумів, що ветеринарія дає значно ширші знання і можливості. Адже ветеринар може виконувати і функції зоотехніка, тоді як зоотехнік не має права лікувати тварин. Ветеринарна медицина охоплює діагностику, лікування та профілактику захворювань, тоді як зоотехнія більше зосереджена на питаннях утримання, годівлі, розведення тварин і переробки продукції тваринництва. Саме тому обрав шлях, який дозволяє максимально допомагати тим, хто цього найбільше потребує. Адже анатомічна будова внутрішніх органів у домашніх тварин — великої рогатої худоби, свиней, кіз чи коней — має свої особливості, як і перебіг захворювань у кожного виду. Ветеринар не може зібрати анамнез у звичному розумінні, адже тварина не скаже, де і як давно відчуває біль. Саме тому вони є надзвичайно вразливими пацієнтами, які потребують особливої уваги, чутливості та професійного підходу. У цьому контексті надзвичайно важливу роль відіграє правильне та якісне харчування. Адже здоров’я, розвиток, ріст і навіть формування внутрішніх органів майбутнього теляти значною мірою залежать від раціону корови. І не лише в період вагітності, а й задовго до нього. Саме збалансована годівля є основою міцного здоров’я тварин і запорукою їх повноцінного розвитку.
Після першого курсу юнака призвали на строкову військову службу. Службу проходив у Волгограді, а після демобілізації повернувся до навчання, щоб продовжити здобувати обрану професію. Практику після четвертого курсу проходив у колгоспі імені Суворова, де працював на молочній фермі, виконуючи обов’язки ветеринарного фельдшера. Саме там здобув цінний практичний досвід і ще більше переконався у правильності свого професійного вибору. Після завершення навчання молодого спеціаліста скерували на роботу до села Грем’яче — у колгосп імені 30-річчя ВЛКСМ, де він розпочав свою трудову діяльність.
- На той час я вже одружився, — ділиться спогадами Віктор Васильович. — Дружина працювала ветеринаром, а я — зоотехніком. Робота була непростою, адже доводилося стикатися з різними ситуаціями. Бувало, що на фермі починали хворіти й навіть гинути телята. Я відвозив їх на розтин, і результати досліджень показували: причина — у неякісних кормах. Тобто, заготівля не відповідала встановленим стандартам. Як молодому спеціалісту мені не раз намагалися заперечити чи навіть змусити мовчати. Казали: “Що ти, молодий і недосвідчений, можеш знати?” Але лабораторні аналізи завжди підтверджували мою правоту. Згодом перейшов працювати у колгосп імені Суворова, де колись проходив практику. І часто згадував мудрі слова своєї бабусі Осені. Вона хоч і не мала освіти, але була надзвичайно мудрою людиною. Завжди казала мені: “Внучку, де б ти не працював, пам’ятай — поруч із тобою такі ж люди, як і ти”. Ці слова я проніс через усе життя. Адже в кожного свої турботи, радощі й проблеми, але повага до людей має бути завжди.
Робота ветеринара вимагала не лише знань, а й самовідданості. Часто траплялося, що серед ночі доводилося поспіхом вирушати на допомогу, коли корова чи кобила не могла отелитися або ожеребитися без стороннього втручання. Тож він нерідко з усмішкою жартував, що чи не найбільшу користь у колгоспі приносили саме ветеринари — адже вони завжди були там, де потрібна допомога: вчасно попереджали хвороби, лікували, підтримували, а подекуди й рятували життя тварин.
- Ветеринар повинен по-справжньому любити тварин. Бо якщо немає цього бажання допомогти живій істоті, яка страждає, — це вже не покликання, а просто спосіб заробітку, — переконаний він. — Згодом колгосп розпався, і я влаштувався працювати до господарства «Надстир’я» у селі Лучиці. Та невдовзі головний ветеринарний лікар району запропонував мені перейти на роботу до ветеринарної лікарні Луцького району. Зваживши всі обставини, я прийняв цю пропозицію. Свого часу академік Іван Петрович Павлов влучно зазначив: «Медицина лікує людину, а ветеринарна медицина — людство». І в цих словах — глибока істина. Адже існує ціла група небезпечних захворювань — антропозоонози, тобто інфекційні та паразитарні хвороби, які можуть передаватися як від тварин до людини, так і навпаки. Вони становлять загрозу для обох, адже здатні уражати і тварин, і людей. Найчастіше джерелом інфекції стають сільськогосподарські або дикі тварини. Серед найвідоміших таких захворювань — сказ, бруцельоз, сибірка, туберкульоз, токсоплазмоз, лептоспіроз. Саме тому роль ветеринарів надзвичайно важлива: дбаючи про здоров’я тварин, вони водночас захищають і людей, запобігаючи поширенню небезпечних хвороб та зберігаючи здоров’я суспільства загалом.
Нині пан Віктор займається контролем дотримання технологій виробництва м’ясної продукції та ковбасних виробів. Адже на полиці супермаркетів має потрапляти виключно якісна й безпечна сировина, що відповідає всім встановленим вимогам. Кожна партія продукції повинна супроводжуватися відповідними документами, у яких зазначено виробника, а також результати лабораторних досліджень. Саме такий контроль є запорукою безпеки споживачів і довіри до харчових продуктів. Сучасна система НАССР передбачає комплексний підхід до безпеки харчових продуктів: вона аналізує всі можливі ризики та контролює критичні точки на кожному етапі — від сировини до готової продукції. В Україні її впровадження є обов’язковим для всіх підприємств, що працюють із харчами, адже це дозволяє запобігти біологічним, хімічним і фізичним загрозам.
- Ми працюємо над тим, щоб кожна тварина була обов’язково перевірена на наявність небезпечних захворювань, — пояснює фахівець. — Йдеться, зокрема, про мастит, туберкульоз, лейкоз, бруцельоз. Ці хвороби становлять серйозну загрозу, тому потребують постійного ветеринарного контролю, особливо коли мова йде про виробництво молочної продукції. Згідно з чинними вимогами, під час реалізації молока на ринках обов’язковими є ветеринарні документи, що підтверджують здоров’я тварини: результати досліджень, а також відомості про щеплення, зокрема проти сибірки. Крім того, продукція повинна мати експертний висновок акредитованої лабораторії. Тому кожен продавець, який привозить молоко на продаж, має мати при собі паспорт тварини та всі необхідні довідки. Люди бувають різні. Пригадую випадок, коли власниця корови категорично відмовлялася допустити спеціалістів для проведення аналізів. Але після детального пояснення всіх ризиків і можливих наслідків вона все ж зрозуміла, наскільки це важливо і необхідно.
Мій співрозмовник із захопленням ділиться різноманітними історіями зі своєї практики — серед них є і зворушливі, і кумедні. Водночас він щоразу наголошує на надзвичайній важливості профілактики, зокрема вакцинації тварин від різних захворювань, особливо сказу. Адже, за його словами, головне завдання ветеринара — не лише лікувати, а передусім запобігати хворобам.
- Тварина потребує щирої і відповідальної турботи, — підкреслює він. — А це, насамперед, належний догляд і повноцінне, якісне харчування. Якщо йдеться про собаку, то важливо, щоб у раціоні були кістки. Це природна потреба: тварина повинна гризти й жувати. Такий процес не лише очищає зуби від нальоту і зміцнює ясна, а й є джерелом кальцію та фосфору. Водночас слід пам’ятати: давати можна лише великі сирі м’ясисті кістки, адже варені становлять небезпеку і можуть травмувати шлунково-кишковий тракт.
Він також наголошує, що раціон будь-якої тварини має бути натуральним, збалансованим і достатнім. Не менш важливими є й умови утримання: приміщення — чи то корівник, пташник чи загони для свиней або кіз — повинні бути сухими, теплими, добре освітленими та провітрюваними.
- До ветеринарії потрібно мати покликання, — переконаний фахівець. — Інакше це буде не служіння, а звичайне заробітчанство. Я завжди наголошую: кожен має працювати у своїй сфері. Дуже прикро, коли в Головному управлінні Держпродспоживслужби у Волинській області працюють люди без відповідної ветеринарної освіти. Адже лише фахівець своєї справи може бути максимально корисним і відповідальним у такій важливій галузі.
