У селі Новостав відбувся пам’ятний захід, присвячений Чорнобильській трагедії. Подія об’єднала ліквідаторів аварії, очевидців та їхні родини — людей, для яких Чорнобиль є не лише історією, а й частиною особистої долі. Особливо емоційними стали спогади ліквідатора з села Голишів, Володимира Євтушка. Він працював у зоні ЧАЕС і був безпосереднім свідком подій квітня 1986 року.
- Він пригадує ранок вибуху, коли життя в Прип’яті ще тривало у звичному ритмі, а люди не одразу усвідомили масштаб трагедії. Згодом почали надходити повідомлення про небезпеку та рекомендації залишатися в приміщеннях. Через кілька днів почали евакуацію навколишніх сіл. Людей вивозили автобусами, організовуючи тимчасове переселення до Київської області та інших регіонів. Окремо чоловік згадує момент, коли побачив зруйнований реактор — видовище, яке залишило глибокий емоційний слід. Він також описує фізичні відчуття від впливу радіації, які неможливо було не помітити навіть без спеціальних приладів, — розповідають на сайті Боратинської сільської ради.
Своєю історією поділилася й Галина Камінська, дружина ліквідатора Дмитра Камінського з Боратина. Вона згадує роботу чоловіка в зоні аварії, складні умови та високий рівень радіаційного навантаження, який впливав навіть на техніку та людей.Окремо жінка згадує побутові деталі, які сьогодні сприймаються як особливо тривожні, зокрема вимушені зміни зовнішності через небезпеку накопичення радіаційних частинок.
Донька ліквідатора Богдана П’янтковського з села Баїв також поділилася спогадами про батька, який перебував у зоні ліквідації з лютого по липень 1986 року.Вона розповіла про складні умови роботи, високий рівень радіації та наслідки, які проявилися вже після повернення додому. Родина й досі зберігає листи та фотографії як пам’ять про ті події.
Усі ці історії — не лише про трагедію, а й про людей, які першими зіткнулися з невидимою небезпекою. Вони про мужність, відповідальність і самопожертву ліквідаторів, які виконували свій обов’язок ціною власного здоров’я і життя. Пам’ять про Чорнобиль живе у спогадах, родинних історіях і таких зустрічах, які допомагають зберігати правду про події, що змінили історію та нагадують про ціну мирного життя.
