Батьки учнів Рованцівського ліцею Боратинської сільської ради давно знають: шкільна їдальня тут — не просто місце, де дітей годують. Це місце, куди діти йдуть із задоволенням. І де котлети, за словами школярів, смачніші, ніж удома. Саме так одного разу зізналася донька одній мамі — і та не втрималася, прийшла особисто розпитати шеф-кухаря про секрет. Оксана Степанчук, яка вже 16 років стоїть біля плити Рованцівського ліцею, посміхається, згадуючи той випадок — і каже, що подібних історій за роки роботи назбиралося чимало. Любов до приготування їжі прийшла до Оксани Миколаївни ще в дитинстві — природно, непомітно, як це буває з покликанням.
На фото: Любов до кулінарії прийшла до Оксани Миколаївни ще в дитинстві
— Скільки себе пам’ятаю — завжди крутилася на кухні поруч із мамою, — розповідає вона. — Спочатку чистила овочі, подавала, що треба. Потім сама ліпила вареники, замішувала тісто, формувала пиріжки та рогалики. Це приносило мені неабияке задоволення.
Після школи, яку закінчила в рідному селі Підгайці, дівчина вступила до комерційного технікуму — нині це Фаховий коледж технологій, бізнесу та права Волинського національного університету імені Лесі Українки — за спеціальністю «Технологія приготування їжі». Роки навчання запам’яталися як насичені та натхненні: нові знання, нові техніки, нові смаки. Після закінчення коледжу Оксана вийшла заміж, народила сина і влаштувалася другим кухарем у кафе «Оріон». Там вона пропрацювала майже десять років — і згадує той час із вдячністю. Щодня — нові виклики, нові страви, спілкування з досвідченими кухарями, від яких переймала хитрощі та секрети майстерності. Коли в Рованцях відкрили школу, директор особисто запросила Оксану Миколаївну очолити їдальню.
— Мені потрібен був стабільний графік, і я погодилася, — каже вона. — І ось уже 16 років працюю тут. Роботу, яку мені довірили, виконую з любов’ю і максимально якісно.
Робочий день шеф-кухаря та її помічниць розпочинається о п’ятій тридцять ранку. Злагодженість і чіткість — головні принципи команди, адже нагодувати потрібно 235 учнів молодшої школи і 316 — старшої. У меню — картопля, макарони під сирним соусом, паелья, риба під овочами, страви зі свинини, телятини та курятини. Але справжня «родзинка» шкільної їдальні — сирники, приготовані у пароконвектоматі. Пухкі, ароматні, ніжні — їх подають зі сметаною або джемом із заморожених ягід, який готують тут же, власноруч.
Меню на місяць Оксана Миколаївна складає особисто — відповідно до санітарного регламенту та принципів здорового харчування. В основі — сезонність, збалансованість, правильне співвідношення білків, жирів і вуглеводів та енергетична цінність, розрахована окремо для трьох вікових груп: 6–10, 11–14 та 14–18 років. Солі й цукру — мінімум. Консерви, снеки — виключені. Натомість обов’язково присутні свіжі овочі та фрукти, цільнозернові продукти, молочні страви. Продукти для їдальні закуповує громада. Місцева влада дбає про те, аби все було сертифіковане й відповідало нормам якості — і в цьому відчувається справжня турбота про дітей. Окремо шеф-кухар наголошує на індивідуальному підході.
— Якщо дитині потрібне особливе харчування — ми завжди враховуємо це. Був випадок, коли батьки попросили готувати м’ясні страви для їхньої дитини на пару, за рекомендацією лікаря. Ми зробили це, адже головне — щоб дитині було добре, — наголошує пані Оксана.
Поруч із Оксаною Миколаївною — дві надійні помічниці. Ніна Тимофіївна Черчик має понад 35 років досвіду в галузі харчування, а Людмила Василівна Целінська — медична сестра за фахом, яка вже шостий рік працює в їдальні й чудово розуміється на дієтологічних вимогах до харчування школярів. Разом вони — справжня команда, де кожен знає свою роль. Робочий день завершується о 16:00 — після видачі їжі приміщення прибирають і готують до наступного дня.
На фото: Оксана Миколаївна, Ніна Тимофіївна Черчик та Людмила Василівна Целінська — справжня команда, яка щодня дбає про школярів, частуючи їх корисними, ситними та ароматними стравами
Заступник директора з навчально-виховної роботи Лілія Кузьмич дуже гарно відгукується про шеф-кухаря.
— Оксана Миколаївна — людина надзвичайно відповідальна. В її роботі все чітко, злагоджено, продумано. Робота буквально горить у руках. А страви такі смачні, що діти з’їдають їх залюбки і просять мам та бабусь готувати «так, як у школі». Батьки часто дякують — і це найкраща оцінка, — наголошує Лілія Сергіївна.
— Як шеф-кухар я ціную свого директора за мудрність у прийнятті рішень, справедливе ставлення до кожного працівника та щиру турботу про колектив. Вона завжди підтримує, знаходитть правильні слова у складних ситуаціях і створює атмосферу, в якій хочеться працювати з віддачею та душею. Її повага до нашої праці надихає вдосконалюватися, підтримувати високий рівень якості та працювати як ждина командра, — каже шеф-кухар навчального закладу.
