Незвичайні плоди довжиною понад метр, мереживні квіти із запахом жасмину та користь для здоров’я — трихозант поступово стає новою цікавинкою українських городників. Як виростити тропічну ліану у наших умовах і що можна приготувати з її плодів — розповідаємо у розмові із Наталією Боярчук, досвідченою городницею із села Гірка Полонка.
— Що це за рослина, і чому вона останнім часом зацікавила українських городників?
— Трихозант — це незвичайна однорічна ліана з родини гарбузових, яку ще називають змієподібним огірком. Батьківщина цієї культури — тропічні та субтропічні регіони Азії, де її вирощують уже багато століть. В Україні ця рослина ще залишається екзотикою, але дедалі більше садівників звертають на неї увагу. Причина проста: трихозант поєднує одразу кілька переваг. Він має красиве листя, надзвичайні квіти, смачні плоди та ще й цінується за корисні властивості. Це справжня прикраса ділянки. Ліана швидко росте, підіймається по опорі, а під час цвітіння вкривається білосніжними квітами, які нагадують маленькі зірочки з тонким мереживом по краях. Увечері вони виділяють ніжний аромат із нотками жасмину.
На фото: Сніжно-білі квіти рослини схожі на тендітні зірочки, обрамлені делікатним мереживом. Надвечір вони наповнюють повітря тонким солодкуватим пахощем із нотками жасмину
— Як виглядає трихозант? Чим він відрізняється від звичайних огірків?
— На перший погляд рослина справді нагадує огірок, адже має довгі пагони та вусики. Стебла тонкі, але можуть виростати до трьох метрів. Листя велике, лопатеве, а коренева система, як і в огірків, розташована близько до поверхні ґрунту. А ось плоди — це те, що робить трихозант унікальним. Вони можуть бути довжиною від 50 сантиметрів до півтора метра. Деякі сорти формують рівні плоди, схожі на довгі огірки, а деякі закручуються у химерні спіралі, нагадуючи змій. Забарвлення також залежить від сорту: плоди бувають зеленими, білими, смугастими. У процесі дозрівання вони поступово змінюють колір і можуть ставати червоними.
— Як використовують трихозант у кулінарії?
— Найчастіше в їжу вживають молоді плоди, коли вони ще зелені та ніжні. Їх можна додавати у салати, тушкувати, смажити, запікати або варити супи. За смаком свіжий трихозант нагадує огірок із легкою ноткою редиски. А після термічної обробки деякі господині порівнюють його смак із білими грибами. Цікаві й повністю стиглі плоди. Усередині них утворюються червоні соковиті оболонки насіння, які можна їсти. Вони мають солодкуватий смак із нотками хурми та кавуна.
— Чим корисний цей екзотичний овоч?
— Трихозант має багатий склад. У його плодах містяться каротин, вітаміни групи В, клітковина, мінеральні речовини, серед яких особливо виділяють залізо та йод. У країнах Азії рослину давно використовують у народній медицині. Плоди застосовують для підтримки роботи серцево-судинної системи, насіння цінують за сечогінні та загальнозміцнювальні властивості. Настої з листя використовують як допоміжний засіб під час застудних захворювань, а корінь традиційно застосовували для догляду за шкірою. Звичайно, трихозант не є ліками, але як корисний продукт харчування він може стати хорошим доповненням до раціону.
— Чи складно виростити таку екзотичну рослину у наших умовах?
— Насправді нічого надзвичайного немає. Головне — пам’ятати, що трихозант родом із теплого клімату, тому він любить сонце, тепло і вологу. Найкраще вирощувати його через розсаду. Насіння висіваю наприкінці квітня. Перед посадкою його бажано замочити у теплій воді або стимуляторі росту, адже оболонка дуже тверда. Хочу наголосити, що насінинки після замочування потребує щоб його трішечки привідкрити, бо рослині дуже важко самостійно вийти з насінини. Це моя порада із власного досвіду. Опісля викладаю на ватні диски, а коли з’являється коріння, то висаджую у грунт. Молодим рослинам потрібне хороше освітлення та температура приблизно 20–25 градусів. У відкритий ґрунт розсаду висаджуюю тоді, коли встановиться стабільне тепло і мине загроза нічних холодів.
На фото: Плоди трихозанта приваблюють надзвичайно колоритним, екзотичним виглядом — вони нагадують дивовижні вигнуті змійки чи химерні смугасті огірки, що висять серед зелені справжньою живою окрасою
— Які умови потрібні рослині на городі?
— Перш за все — хороша опора. Трихозант є ліаною, тому йому потрібна шпалера, сітка або арка. Ділянку краще вибирати сонячну, захищену від сильного вітру. Ґрунт має бути легким, родючим, добре пропускати воду та повітря. Після висадки рослину регулярно поливаю теплою водою. Особливо важливо не допускати пересихання землі у період активного росту. Кожні два-три тижні трихозант можна підживлювати органічними або мінеральними добривами.
— Чи потрібно формувати рослину?
— Так, бажано прищипувати верхівку після появи кількох листків. Це стимулює розвиток бічних пагонів, на яких утворюється більше жіночих квітів. Щоб отримати гарні довгі плоди, досвідчені городники іноді підвішують до молодих плодів невеликий вантаж. Це допомагає їм рости рівніше і менше закручуватися. Перші плоди можна збирати приблизно через півтора місяця після висадки розсади. Плодоношення триває до осінніх заморозків.
На фото: А ось так ефектно виглядає вже дозрілий урожай! Усередині — багата соком м’якоть із дивовижним тропічним смаком та п’янким свіжим ароматом, який відчувається навіть на відстані
— Які сорти варто спробувати виростити українським городникам?
— Серед цікавих сортів можна виділити: «Кукумеріна» — формує красиві мармурово-білі плоди; «Снейк Гуад» — має білі плоди із темно-зеленими смугами; «Петола Улар» — сорт зі світло-зеленими плодами; «Змієподібний» — японський різновид із довгими закрученими плодами. Трихозант — це рослина для тих, хто любить експериментувати. Вона здивує не лише врожаєм, а й своїм незвичайним виглядом. Виростити таке диво на власному городі може кожен, хто готовий подарувати йому трохи тепла та уваги.
— Щиро Вам дякую!
