Останнім часом все більше наших співвітчизників звертаються до поліції охорони з проханням подбати про їхнє майно — оселі, крамниці, різні об’єкти як приватної, так і державної власності. Її працівники щодня стоять на варті правопорядку, оперативно реагують на загрози та допомагають запобігати злочинам. Завдяки їхній професійності й відповідальності формується відчуття захищеності в суспільстві.
На фото: Підполковник поліції, заступник начальника Управління поліції охорони у Волинській області Олександр Римарук уже багато років віддано стоїть на варті безпеки жителів краю
- Дуже важливою є довіра населення до поліції як органу, який оберігає від злочинних посягань, — наголошує підполковник поліції, заступник начальника Управління поліції охорони у Волинській області Олександр Римарук. — Лише спільними зусиллями правоохоронців і громади можна створити простір, у якому люди почуватимуться спокійно: без страху прогулюватимуться вечірніми парками і не здригатимуться від звуку сирен чи проблискових маячків патрульних авто. Прикро, але й досі чимало людей помилково вважають головною місією поліції лише розкриття злочинів і затримання правопорушників. Насправді ж пріоритет — профілактика правопорушень та створення безпечного середовища. Саме тому поліція охорони активно впроваджує сучасні технічні рішення: встановлює системи відеоспостереження, датчики на вікнах, «розумні» безконтактні вимикачі, автоматичні системи перекриття води та інші засоби, які допомагають запобігати небезпеці ще до її виникнення. Що ширший спектр превентивних заходів безпеки впроваджено, то менше можливостей виникає для конфліктних ситуацій і протиправних зазіхань з боку тих, хто прагне заволодіти чужим майном.
На фото: Поліція охорони активно впроваджує сучасні технології — від систем відеоспостереження і датчиків до «розумних» рішень, що дозволяють запобігати небезпеці ще до її виникнення
Олександр Адамович мешкає у селі Баїв, тож, зокрема, акцентує увагу на тому, що Боратинська громада останніми роками активно розвивається. Відтак співпраця з місцевою владою є системною та результативною. Конструктивний діалог із сільським головою Сергієм Яручиком дозволяє оперативно вирішувати питання безпеки, а на договірній основі працівники поліції охорони вже забезпечують правопорядок у школах Боратина та Гіркої Полонки.
- У нас працює злагоджений колектив справжніх професіоналів, — наголошує симпатичний, привітний чоловік. — Це команда однодумців, де панують взаємоповага, підтримка та повне взаєморозуміння. Наші клієнти неодноразово відзначали оперативність і результативність реагування працівників Поліції охорони. Останнім часом усе більше людей замислюються над безпекою свого майна, тому дедалі частіше довіряють її саме нашій службі. Отримати фахову консультацію щодо послуг поліції охорони можна за коротким номером 9899.
На фото: “У нас сформувалася команда однодумців, у якій панують взаємоповага, підтримка та повне взаєморозуміння”, — зазначає Олександр Адамович
Сам пан Олександр родом із Луцька, однак коріння його сім’ї — у мальовничому селі Баїв, де він нині мешкає разом із родиною. З дитинства захоплювався читанням, особливо книгами про минувшину нашої Батьківщини, тож мріяв стати вчителем історії. Проте життєвий шлях склався інакше: старший брат, який уже служив в органах внутрішніх справ, порадив обрати професію, пов’язану із забезпеченням безпеки громадян. Тож, послухавши його, після закінчення школи Олександр вступив до Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. Нині це Луганський державний університет внутрішніх справ імені Едуарда Дідоренка. По завершенні навчання розпочав службу в Луцькому міському відділі УМВС у Волинській області — спочатку на посаді дізнавача, згодом став старшим дізнавачем.
На фото: Пан Олександр біля величного храму на честь Успіння Пресвятої Богородиці у мальовничому селі Баїв
- З часом друг запропонував мені перейти до поліції охорони, тоді ще Державної служби охорони, на посаду інспектора з професійної підготовки, — ділиться спогадами він. — Зваживши усі “за” і “проти”, я погодився і відтоді буквально жив службою. Значну увагу приділяв підготовці команд до професійних змагань. Зокрема, під моїм керівництвом команда неодноразово брала участь у чемпіонатах України: вже на другий рік роботи здобула перше місце, а згодом підтвердила високий результат, знову піднявшись на вершину п’єдесталу та виборовши низку призових позицій. У цих досягненнях є й моя частка наполегливої праці, адже роботі присвячував не лише службовий, а й особистий час. У 2015 році мене призначили начальником відділу кадрів Управління поліції охорони. Основною моєю відповідальністю став підбір персоналу, адже колектив налічував понад 400 працівників. У щоденній роботі доводилося вирішувати різноманітні питання: хтось звертався через сімейні обставини, у когось виникали непорозуміння з колегами, тож потрібно було знаходити зважені рішення і підтримувати здорову атмосферу в колективі. Два роки тому мене призначили заступником начальника Управління поліції охорони у Волинській області. Із цим підвищенням значно розширилися і горизонти роботи: нині моя діяльність охоплює не лише кадровий напрям, а й технічні питання, а також комунікацію з клієнтами, яких у нас уже понад десять тисяч.
З перших днів повномасштабного вторгнення Олександр Адамович активно долучився до волонтерської діяльності на підтримку українських захисників. Разом із односельцями виготовляли бронеплити для бронежилетів, обшивали автомобілі, а за зверненнями військових закуповували необхідну техніку, зокрема амуніцію, тепловізори, дрони, автомобілі, запчастини до авто тощо.
На фото: Повномасштабне вторгнення стало для Олександра Адамовича точкою відліку нового етапу — відтоді він активно волонтерить і регулярно проводить благодійні аукціони на підтримку тих, хто боронить Україну
- Нас підтримували родичі, друзі, знайомі і навіть зовсім незнайомі люди, які бачили наші дописи у соцмережах і хотіли долучитися до допомоги військовим, — розповідає офіцер. — За зібрані кошти ми купували автомобілі, обтягували їх тентами, а чимало машин перед відправленням на фронт фарбували у моєму гаражі. Перед поїздкою на передову транспорт освячував настоятель храму Успіння Пресвятої Богородиці отець Михайло Скиба. Вагомою була і залишається підтримка місцевої художниці Світлани Луцюк, яка неодноразово передавала власні розписані кухонні дошки та картини — їх розігрували за донати, спрямовуючи кошти на потреби війська. Значну допомогу ми отримували й від українців за кордоном, які активно підтримували і досі підтримують ініціативу. Особливо хочу підкреслити: наші хлопці з Баєва після робочого дня не відпочивають, а поспішають займатися волонтерством. У кожного з них є родина, господарство, городи та безліч щоденних справ, проте вони знаходять час і сили, щоб допомагати військовим. І за всі роки повномасштабної війни вони не взяли за свою працю жодної копійки — їхня діяльність продиктована виключно щирим бажанням підтримати наших захисників. Вони допомагають тим, хто щодня ризикує життям, боронячи територіальну цілісність України. Особливо болісно усвідомлювати, що частина людей поступово звикає до війни, ніби її й немає, хоча щодня гинуть військові та мирні жителі. Переживши перший шок від вторгнення, дехто повернувся до звичного життя, забуваючи, що за сотні кілометрів тривають бої. Та ми маємо пам’ятати: саме тил є опорою фронту. Наш обов’язок — максимально підтримувати воїнів, допомагати їм усім можливим і бути надійною підтримкою для тих, хто захищає нашу державу.
