У 2016 році члени громадської організації козацько-історичний курінь «Чорна Рада» вирішили відновити й облаштувати справжню повстанську криївку — бункер УПА “Блок”. Нашою метою було не просто відтворити підземне укриття, а повернути до життя важливу сторінку історії, адже саме тут свого часу мешкав Іван Литвинчук на псевдо “Дубовий” — командир УПА-Північ з лютого 1946 по січень 1951 року, нагороджений Хрестом бойової заслуги — найвищою нагородою УПА, — розповідає голова громадської організації козацько-історичний курінь “Чорна Рада”, Ярослав Лозинський.
На фото: Відновлена й облаштована повстанська криївка — бункер УПА “Блок”
Сьогодні, зайшовши в криївку, ніби потрапляєш у 40–50-ті роки минулого століття: автентичний посуд, вишиті рушники, стара гасова лампа, дерев’яні ліжка та особисті речі відтворюють атмосферу тих часів.
На фото: Володимир Чайковський та Ярослав Лозинський
– Це була криївка, де знаходився штаб і де Іван Литвинчук “Дубовий” зустрічався з керівниками УПА. Вона складалася з двох кімнат. Всередині все було оббите дошками і побілене вапном, на стінах висіли рушники. Ми намагалися відтворити її максимально достовірно, як це було за його життя. Історія цієї криївки дуже цікава. Її описала у своїй книзі “Тисяча доріг” Марія Савчин, легендарна зв’язкова УПА, яка деякий час тут переховувалася.
На фото: Іван Литвинчук “Дубовий”
На фото: Книга Марії Савчин
Вона писала, що в іншому місці цей бункер «Дубового» у Гірко-Полонці давно б провалився. Але саме те, що радянська влада зовсім не підозрювала сім’ю Пилипа Климюка і його дружини Матруни, під оселею яких була облаштована криївка, рятувало її.
«Родина бідна, не мала чим допомогти. До того, ще й господар один з перших у селі вступив у колгосп. Йому не було чого жаліти, не забрали в нього коней, корів і господарського реманенту. Та й колгосп ним не розбагатів», — писала Марія Савчин.
Саме тому їхнє подвір’я не викликало підозр і стало безпечним укриттям для підпільників.
На фото: Пилип Климюк і його друга дружина Анна. На засланні він вдруге одружився
У тій же книзі авторка докладно описує, як виглядало життя всередині. Вхід був захований у горищі, звідки господар спускався до криївки лише ввечері, приносячи новини з села або їжу. Повстанці знали: якщо господар з’явився — все спокійно, можна говорити і рухатися. Інакше — повна тиша.
Це місце стало символом не лише виживання, а й відчайдушного опору. Господар, Пилип Климюк, мріючи про майбутню незалежну Україну, з теплом в очах говорив: «Ех, хотів би я дожити до тих часів…». Але цій мрії не судилося здійснитися.
У 1950-х роках у навколишніх селах почали з’являтися листівки з закликами не вступати до колгоспів. Це спровокувало ще активніші пошуки з боку НКВС. Коли був заарештований зв’язковий Ремарчук Дмитро, псевдо – Антон, Неситий, Сметана, уродженець с. Полонка Луцького р-ну. Займав пост районного провідника Луцького р-ну, а також забезпечував продуктами харчування осередок командира Дубового. Він не витримав катувань і розкрив місце розташування криївки. 24 серпня 1950 року криївку оточили.
Господиню Матруну змусили спуститися в криївку й передати повстанцям вимогу здатися. Там переховувались друкарки — Катерина Литвинчук, дружина “Дубового”, та Антоніна Добротвор. У відповідь пролунали три постріли. Усі загинули — обидві жінки та сама господиня. Після обшуку з криївки винесли речі, а дошки з укриття використали в колгоспному свинарнику. Чоловіка Матруни заарештували ще до того — спершу «за крадіжку пшениці», а після викриття криївки додали новий строк. Він не повернувся з в’язниці. Згодом загинули і їхні діти.
Вхід до криївки був замаскований у подвійній саманній стіні на горищі. Сьогодні ж для зручності відвідувачів у бункер можна потрапити опустившись драбиною. Урочисте відкриття оновленої криївки “Блок” відбулося 24 серпня 2020 року.
На фото: Типові схеми облаштування криївки
Тепер усередині — не лише реконструкція, а й освітній простір. Серед експонатів: схема типових криївок, інформаційні банери про Службу безпеки ОУН-УПА, а також інформація про керівників УПА, підрозділ “Юнаки”, фото репресованих вояків із Гіркої Полонки і Полонки, залишки повстанської зброї УПА, знайдені на території Волині. Хоругва із зображенням Богородиці, медичні інструменти, дві старовинні друкарські машинки, нагороди вояків УПА.
На фото: Всередині криївки прохолодно, однак нагода вийти надвір випадала лише вночі
На фото: Нагороди УПА
На фото: Давня хоругва
На фото: Копія наказу 1944 року про виселення українців
На фото: На цій машинці друкували листівки
На фото: Мельник Лідія, зв’язкова УПА
На фото: Листівка-звернення до молоді
На фото: Стенди з інформацією про краян
Оскільки місце поховання повстанок, які загинули в криївці, досі невідоме, громадська організація козацько-історичний курінь «Чорна Рада» встановила поблизу криївки пам’ятний знак. Він присвячений Антоніні Добротвор, Катерині Литвинчук і Матруні Климюк — жінкам, які віддали життя за волю і незалежність України. Цей знак став символом честі, хоробрості та самопожертви у боротьбі за незалежність.
На фото: Пам’ятний знак, присвячений Антоніні Добротвор, Катерині Литвинчук і Матруні Климюк
– Усе це ми робимо для молоді, – підкреслює Ярослав Лозинський. – Щоб вони знали свою історію й розуміли, якою ціною здобуто нашу свободу. Саме з цієї пам’яті виросте сильна і самостійна Україна.
На фото: Діти залюбки відвідують криївку і слухають розповіді про героїчне минуле своїх предків
