Ця вишиванка — не просто старовинний одяг. Це родинна реліквія, у якій переплелися долі, пам’ять і сила шести поколінь української родини.
Її історія розпочалася ще на початку 1920-х років на Чернігівщині. Саме тоді сорочку власноруч вишила Єфимія Сенько. Згодом вишиванка перейшла у спадок до її доньки Олександри Климової — жінки, яка під час Другої світової війни працювала медсестрою та рятувала людські життя.
Попри війну, втрати й важкі випробування, вишита сорочка збереглася. Родинний оберіг передали наступному поколінню — доньці Людмилі Моспанюк. Так, із рук у руки, від матері до доньки, реліквія пройшла довгий шлях через роки та сотні кілометрів, поки не опинилася на Волині — у родині Ірини Редкоус, директорки Промінської гімназії.
Сьогодні пам’ять про предків продовжує берегти донька Ірини — Євгенія. У майбутньому вона планує передати сімейний скарб своїм донькам — Лізі та Софії.
У цій вишиванці — історія українського роду, зашита у кожному хрестику. Історія любові до рідного, незламності та сили поколінь.
Бо це не просто сорочка.
Це жива пам’ять, яка продовжує свій шлях крізь час.
