Зараз нікого не здивуєш залізницею. Це вже як щось буденне. Хіба що звернемо увагу на локомотив з вагонами, чекаючи на світлофорі боратинського переїзду. Мабуть, мало хто і задумувався про історію цієї залізничної магістралі, що з’єднує Луцьк зі Львовом і частково проходить територією нашої громади. А починалося все більш ніж 100 років тому…
Будівництво колії з Луцька в напрямку Львова розпочалося ще під час Першої світової війни. В 1914 році до цього були залучені австрійські військовополонені. А в 1916 році вже за рахунок російських військовополонених ці роботи почалися і від станції Стоянів, де вже існувало залізничне сполучення зі Львовом. Робота йшла дуже повільно. На польській карті, відкоригованій в 1922–1923 роках, залізнична колія від Луцька прокладена до станції Ниви-Губинські. Польська влада, яка прийшла на волинські та галицькі землі з ряду причин, не була зацікавлена у завершенні будівництва. Справа зрушилася тільки в серпні 1925 року, коли посли польського сейму від Волині та Галичини звернулися до уряду з проханням про виділення грошей на продовження будівництва. Уряд грошей не дав. Проте дав дозвіл на будівництво власним коштом. Підґрунтям став ще не скасований на той час колишній австрійський закон про будівництво локальних залізниць за рахунок місцевих бюджетів. В підсумку в Горохівському та Радехівському повітах зібрали 120 тисяч злотих з місцевого бюджету та інвестицій від приватних осіб. У тому ж році почалися роботи, які були остаточно завершені в 1928 році. В серпні відбулося урочисте з’єднання волинської та галицької гілок залізниці. Правда, з ряду технічних причин перший пасажирський потяг було пущено лише 15 травня 1929 року. Отже, історія цього відрізку залізничної дороги пишеться під стук коліс вже майже сто років. Історія залізниці на теренах нашої громади була б не повною, якби не згадали про ще один факт. На межі ХІХ–ХХ століть існувала кінна залізниця, яка сполучала село Голишів з Луцьком. Залізницю проклали не просто так.
В той час в селі розміщався фільварок з панським палацом та парком. А ще село в той час було досить потужним промисловим об’єктом. Так, в 1911 році тут функціонували водяний млин, який переробляв 18 тисяч пудів зерна щорічно, крохмальня та гуральня, яка за рік виробляла не тільки 67 тисяч відер горілки, але й застосовувала технологію з виготовлення чистого спирту. А ще існувало потужне сільське господарство. Власником цього всього був Франц Францевич Протцер, німець за національністю. Як бачимо, кінна залізниця до цього всього ну просто необхідна. Наприкінці ХІХ століття кінну тягу масово використовували на цукрових заводах, млинах та тартаках для транспортування сировини між цехами та великими залізничними станціями. Головною перевагою вантажних кінних доріг була можливість перевозити у 2–3 рази більше вантажів при тих же зусиллях тварин завдяки низькому опору кочення коліс по сталевих та чавунних рейках. Однак на цьому Фрідріх Протцер не зупинився. Як зазначає луцький краєзнавець Олександр Котис, в журналі засідань Луцької міської думи за 1904 рік зберігається звернення Франца Протцера за дозволом про влаштування кінної залізниці через Омеляник, Гнідаву, Гнідавську дамбу (нині вул. Гнідавська, через яку щоденно курсують рейсові автобуси 211, 212 та 212а).
Ця ж місцевість майже через 100 років. Територія Луцька на півдні активно забудовується. З’явилися нові мікрорайони ДПЗ, Вересневе, Львівська. Біля Голишева ще існує сад, про який вже мало хто пам’ятає. А на півдні села синьою плямою показані фільтраційні відстійники Боратинського дріжджового заводу. Це вже теж історія. Щоб порівняти — подивіться карту в Google. Як бачимо, плани на той час були грандіозні. Але щось не склалося. Наміри так і залишилися на папері. Нічого до нашого часу не залишилося і від кінної залізниці Голишів – Луцьк. Ймовірно, розібрана вона була під час Першої світової війни для будівництва інших локальних залізниць, які використовувалися, перш за все, для військових потреб. Варто згадати, що колись кінна тяга також використовувалася і на трамвайних лініях, перевозячи пасажирів у великих містах.
Кінний трамвай – пам’ятна монета номіналом 5 гривень, випущена Національним банком України в 2016 році, присвячена першому вуличному транспорту, що з’явився у Львові та Києві в другій половині ХІХ століття
Але це вже інша історія…
Віталій Гнатюк, член Національної спілки краєзнавців України
