Сьогодні серед пацієнтів сімейного лікаря Лаврівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини Христини Дрозд жителі багатьох сіл як Волинської, так і Рівненської областей. До неї звертаються мешканці Лаврова, Баківців, Озерян, Радомишля, Суховолі, Романівки, Променя, Вербаєва, Луцька, Коршівця, Загатинців та Пашевої. Познайомившись із молодою, сповненою енергії та любові до своєї справи лікаркою, ми одразу зрозуміли, чому її так цінують і поважають пацієнти. Вона – мов Сонечко, що щиро дарує своє тепло й турботу кожному, хто приходить по допомогу.
На фото: Христина Володимирівна своєю самовідданістю та щирістю вже встигла заслужити довіру дорослих і прихильність найменших пацієнтів
- Мій тато – священик і змалку я часто спостерігала, як до нього приходять люди зі своїми бідами, проблемами, болем і тривогами, – розповідає Христина Володимирівна. – Він завжди знаходив для кожного добре слово, умів підтримати, розрадити, допомогти знайти вихід. І робив це з такою теплотою, щирістю й розумінням, що, бачачи приклад батькової поваги та уваги до людей вирішила стати лікарем. Закінчивши дев’ятий клас, вступила до Луцького медичного коледжу. Відверто кажучи, роки навчання були неймовірними. У нас була чудова група та прекрасні, мудрі наставники, які, без перебільшення, дбали про нас наче про власних дітей. Вони не лише давали ґрунтовні знання, але й велику увагу приділяли практичним навичкам. А ще постійно наголошували на тому, що медицина, це не завжди про ліки. Це й гарний настрій з якими приймаєш пацієнта, співчуття та добре слово яке також має лікувальний ефект. Ми проходили практику в медичних закладах міста, мали можливості спілкуватися з хворими й на практиці застосовувати отримані знання.
Закінчивши Луцький медичний коледж, дівчина вирішила продовжувати навчання у Тернопільському національному медичному університеті ім. І.Я. Горбачевського. На жаль, частина навчання припала на період коронавірусу, тож навчальний процес було переведено в дистанційний режим. Опісля розпочалося повномасштабне вторгнення.
- Коли настав час обирати майбутню професію, я зупинилася на сімейній медицині, – усміхається молода, красива й щира лікарка. – Я виросла в селі, добре знаю всі труднощі, з якими стикається сільська медицина, і відчувала велике бажання зробити все можливе, аби допомагати людям там, де вони цього найбільше потребують. Інтернатуру я проходила на базі Боратинської амбулаторії й це був колосальний досвід діагностики, лікування та спілкування з хворими та можливість перейняти знань у старших колег. Я була залучена в одній із програм, яку реалізовував Червоний Хрест, тому багато бувала саме у віддалених селах і була максимально залучена у роботі з пацієнтами.
З 1 серпня 2024 року Христина Володимирівна розпочала свій професійний шлях на посаді сімейного лікаря. Вона здобула щиру повагу серед дорослих пацієнтів і безмежну любов від малечі. Про цю вдячність найкраще розповідають дитячі малюнки, подаровані лікарці. Особливе місце серед них займає картина, викладена алмазною мозаїкою, що прикрашає стіну біля її робочого столу – її створила маленька пацієнтка. А ще поруч – букетик кермеку, який щодня додає барв і тепла у робочі будні.
На фото: Маленькі пацієнти тягнуться до лікарки й із радістю дарують їй власні малюнки
На фото: Картина з левами, викладена в техніці алмазної мозаїки, нагадує про дівчинку, яка створила її для своєї улюбленої лікарки
- Умовно я розділила людей на три категорії, – усміхається медик. – Перша це ті, хто звертається до нас відразу, які тільки відчули, що щось не так. Друга – ті, хто попри біль і дискомфорт відкладатиме візит до лікаря до останнього. Третя – люди, які дбають про профілактику і завдання нас, сімейних лікарів, дбати про те, аби оця категорія лише збільшувалася. Медична реформа, яка відбулася в Україні, принесла чимало плюсів. Найголовнішим з яких є те, що обираючи сімейного лікаря людина обирає ще одного члена сім’ї на багато років. Фахівець спостерігає анамнез, дає поради щодо профілактики, при потребі скеровує на дообстеження тощо. Однак не обійшлося й без мінусів. Найголовніший із них це робота з електронними документами яку я часто роблю вечорами вдома. А також те, що у нас не завжди, коли це вкрай необхідно, можна отримати консультацію вторинного спеціаліста. Причин цьому є кілька. Це і нестача кадрів, і вимушена міграція людей зі східних регіонів які також хочуть потрапити до того чи іншого фахівця. Приміром, за останній місяць до нас переїхали три родини переселенців.
Молода лікарка також є викладачем Волинського національного університету ім. Л. Українки. Вона викладає сімейну медицину на медичному факультеті.
На фото: Студенти переймають від неї глибокі знання, професійні навички, культуру спілкування та вміння підтримати добрим словом
- Олег Яковенко, завідувач кафедри внутрішньої та сімейної медицини, запропонував стати частиною команди і я погодилася, адже це – новий досвід, – розповідає пані Христина. – Щоправда, навчання молоді це й велика відповідальність. Хоча медицина це постійний розвиток, постійне вдосконалення, спілкування з колегами, обмін досвідом, розповіді про випадки із практики. Ми з колегами констатуємо, що останнім часом все частіше доводиться приділяти увагу ментальному здоров’ю пацієнта. Адже хтось живе у стані хронічного стресу, у когось вигорання на роботі, хтось пережив втрату рідної людини тощо. Зауважила, що в люди старшого покоління й досі мислять стереотипно – звертатися до психолога “соромно”, “не все гаразд з головою”, ти не такий, як усі”. Натомість молодші люди розуміють, що психолог чи психотерапевт це фахівець завдання якого подбати по ментальне здоров’я. Тому завжди раджу – не мовчіть! Краще виговоритися, визнати, що є проблема і разом із фахівцем вирішити її. Сьогодні ми живемо у шаленому темпі – робота, справи, обов’язки, дім, домашні клопоти тощо. Тому обов’язково потрібно знаходити час на якісний відпочинок. Потрібно дбати про відновлення ресурсу. Це також і повноцінне, збалансоване харчування, фізична активність, гарні емоції тощо.
На фото: Медицина не стоїть на місці, тож молода лікарка невтомно відкриває нові знання, відвідуючи різні тренінги, курси й семінари
На фото: Кожна зустріч із колегами — це особливий час, коли поєднуються спілкування, нові знання, обмін досвідом і щедрий заряд позитиву
Незабаром Христина Володимирівна проходитиме практичне навчання щодо роботи із портативною УЗД апаратурою. Поки опановує теоретичну частину, а в кінці листопада має приїхати фахівець, який навчатиме практичним навичкам. Нові знання допоможуть пришвидшити надання вчасної медичної допомоги на місці, а також великою мірою розвантажать вторинну ланку медицини.
- Також у моїх планах – пройти спеціальне навчання з надання допомоги ветеранам, адже нині у цій сфері є багато тонкощів, – ділиться вона. – Коли звертається ветеран, потрібно чітко знати весь алгоритм дій, а він, на жаль, часто змінюється. Тому я зареєструвалася на курс, що відбудеться у столиці, й упевнена – він допоможе мені розширити професійні горизонти та вдосконалити свої навички. Планів і задумів справді багато, але найзаповітніше бажання – це мир. А коли він прийде, решта мрій обов’язково здійсниться!
