Нині слава про Ігоря Павловича лине далеко за межі України. Ще б пак! Адже молодий, талановитий адміністратор зумів не лише зберегти напрацювання аграріїв, а й розвинути та примножити їх. І нині ТОВ “Україна-Баїв” входить до числа найкращих агропідприємств.
На фото: Ігор Іванович — керівник, який власним прикладом доводить, що справжній господар дбає не лише про врожаї, а й про людей, громаду та майбутнє України
- Я родом із Прикарпаття, – розповідає знаний аграрій. – Народився у селі Лісний Хлібичин, що за 45 кілометрів від Івано-Франківська. Тато певний час працював на залізничний дорозі, а згодом у колгоспі. Мама працювала на ланці. Вирощувала цукровий буряк, льон. У мене є двоє старших братів і молодша сестричка. Тож ми змалку, допомагаючи батькам, бачили якою нелегкою є праця селянина. Щоправда, батьки дбали про наш усебічний розвиток. Мені дуже подобалася музика і я закінчив музшколі по класу акордеон. Також цікався сільськогосподарською технікою. і після закінчення школи вступив до Снятинського сільськогосподарського технікуму де отримав спеціальність інженера-механіка.
Юнаку подобалося вчитися. Тож, прагнучи нових знань, він вступив до Луцького індустріального інституту на спеціальність “сільськогосподарське машинобудування”. Завершивши навчання, працював майстром у ПТУ№9. Опісля очолив філіал ПП “Укр-Петроль”, однієї з найпотужніших фірм на заході України.
- Фірма займалася оптовою та роздрібною реалізацією нафтопродуктів, а я відповідав за зведення нових АЗС, – ділиться спогадами Ігор Іванович. – Було приємно спостерігати як на зміну старим, радянського зразка, АЗС поставали нові та сучасні. Також маю досвід роботи у ПП “ПАНХІМ”, яка займалася продажем міндобрив, засобів захисту рослин, а також надавала послуги технікою по обробітку грунту, внесення добрив, комбайнування тощо.
У 2007 році Ігор Павлович прийшов працював в аграрний бізнес – СГТзОВ “Україна”. Працювати було вкрай непросто. Бо не було сучаснрої техніки, ніхто не відслідковував сучасних технологій, не застосовував сучасних засобів захисту.
- Поля були дуже сильно забур’яненні, – ділиться важкими спогадами талановитий аграрій. – Тому доводилося багато працювати аби змінити цю ситуацію і наступні два роки були відверто важкими. А згодом розпочалися проблеми із засновниками, які розпочали судові тяжби, а опісля вдалися до рейдерських методів. Одне слово, у 2013 році було створено ТОВ “Україна-Баїв, куди входять землі сіл Городище, Баїв, Цеперів, Городок, Озеряни, Сьомаки, Суськ та Слов’ятич. Обробляємо три з половиною тисячі гектарів землі. Нині наш колектив налічує 55 працівників. Усі вони є професіоналами своєї справи. Ми забезпечуємо їх безкоштовних довозом до роботи і з роботи. Повноцінним і смачним харчуванням. Наразі завершуємо ремонт душових, аби після робочого дня люди могли привести себе до порядку. Також наші працівники отримують заробітку плату, яка вище середньої.
Завдяки мудрій стратегії Ігоря Івановича, який зробив акцент на придбанні сучасної, високоякісної техніки, нині агропіприємство має новітню техніку, вартість окремих одиниць подекуди сягає 250-300 тисяч євро. У власному автопарку є чотири спецавтомобілі які закривають усі питання по логістиці. Є шість сучасних комбайнів. Щоправда, нині в полі працюють п’ять, бо за кермо шостого немає кому сісти. Аграрій каже, що багатьох працівників мобілізували й нині кадрове питання є доволі актуальним. Також підприємство має власну майстерню, де проводять необхідний ремонт техніки. У минулому році було завершене будівництво і введено в експлуатацію зерносушильний комплекс “Городище”, яке займається очищенням, сушінням та зберіганням зернових.
- Ми розпочали будівництво в перший рік повномасштабного вторгнення – розповідає керівник ТОВ “Україна-Баїв”. – Потужність елеватора вісім тисяч тонн і ще шість тисяч тонн зерна можуть зберігатися в ангарах. Нині ми вирощуємо озимі жито, ріпак та пшеницю, ярий ячмінь, кукурудзу, соняшник, сою, горох, цукровий буряк, гречку. 25 червня ми розпочали жнива. Вже зібрати озимий ячмінь під який було відведено 150 гектарів. Ярий горох, під який відвели 100 гектарів. Прикро, але морозна зима та посушлива весна і літо далися взнаки. По першій культурі недобір приблизно дві тонни з гектара, а по другій три з половиною тонни з гектара. На жаль, цьогорічний урожай буде меншим від минулорічних врожаїв.
На підприємстві люлять і цінують землю-годувальницю. Два штатних агрономи ретельно стежать за дотриманням правил сівозміни. Приміром, на ділянці де ріс ріпак, ця культура повернеться не раніше ніж через п’ять років. А на тих ділянках, де вирощують цукровий буряк, її взагалі не буде. Дбають і про захист бджіл – про обробки поля, які плануються, пасічників заздалегідь попереджають.
- Звісно, використовуємо нешкідливі інсектициди, однак будь-які пестициди є шкідливими для бджіл тому завжди попереджаємо бджолярів, – Ми дбаємо і про землю, і про людей, і про майбутнє Батьківщини. Потрібно аби вирощування агрокультур, турбота про бджіл, соцзахист працівників нашого підприємства, допомога нашим захисникам усе було гармонійним.
Директор відверто зізнається, що планів має чимало. І додає головне, аби війна якомога швидше закінчилася. В майбутньому Ігор Іванович планує зайнятися переробкою олійних культур і виробництвом олії, яка сміливо займе місце серед найкращих позицій, представлених в магазинах. Також хоче організувати гусячу ферму, яка даватиме пір’я, пух та смачне м’ясо. Окрема мрія – фірма – трейдер, яка займатиметься продажем продукції у великих обсягах за кордон.
- Звісно, планів чимало і потрібно працювати над їх реалізацією, – усміхається він. – Потрібно дбати про свій край, про свою Батьківщину. Свого часу ми зробили капремонт приміщення колишньої колгоспної контори і перший передали для сільської ради під приміщення амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Я переконаний, що соціально-відповідальний бізнес спільно із місцевою владою може втілювати в життя доволі масштабні потужні проєкти.
На фото: Завершення жнив приносить хліборобам особливу радість, адже підбиває підсумок важкої праці, вкладеної в кожен гектар землі
Ігор Іванович радіє колегам, друзям. Будує плани на майбутнє. А ще його тішить велика родина – найстарший син талановитий музикант, працює у Київський національний музичній академії. Донька вільно володіє китайською і працює у столиці перекладачем. Молодший син, якому 17, активно цікавиться батьковою справою і за допомогою дрона обприскує поля. Найменшому сину 13. Сподіваюся, він також піде по моїх стопах і разом зі старшим братом продовжить мою справу.
