Анастасія Веснянка — не за роками мудра й серйозна. Її поезія стискає серце й змушує плакати, бо написана від щирої душі – про те, що нині болить кожному з нас: про Батьківщину, війну, про тих Захисників і Захисниць, які віддали найдорожче – власне життя – за незалежність України, а також про тих, хто нині відстоює її територіальну цілісність. Анастасія — учасниця та призерка багатьох поетичних і творчих всеукраїнських та міжнародних конкурсів.
– Свій перший вірш я написала ще у четвертому класі, – розповідає вродлива дівчина, в очах якої і юність, і мудрість, і сила. – Нам дали завдання створити щось, що б розповідало про наш рідний край. І я написала вірш “Боратин”, у якому передала всі свої почуття до рідного села. Згодом я написала вірш “Розкажи, моє серце”. Обидва – “Боратин” і “Розкажи, моє серце” – були опубліковані на сторінках газети “Слава праці”.
На фото: Анастасія — учасниця та призерка багатьох поетичних і творчих всеукраїнських та міжнародних конкурсів
Згодом, коли вирувала Революція Гідності, дівчинка побачила по телевізору події на Майдані в Києві, труни з полеглими Героями. І – з’явився вірш “Небесна Сотня”. У родині з дитинства в дітей, а в Анастасії є старший брат, виховували любов до Батьківщини, до рідного села.
– У нас заведено поважати коріння, старших за віком, – розповідає вона. – Бабуся часто розповідала нам про минуле, бо її родині довелося багато чого пережити: війна, переселення з Словаччини, роки перебудови тощо. Вона сама цінувала родину, Батьківщину – і нас цьому навчала. Траплялося, що ми з братом починали сперечатися. То мама наголошувала: “Сину, у тебе єдина сестра, а в тебе, доню, єдиний брат. Тому цінуйте одне одного”. І справді – у нас із братом дуже близькі, родинні стосунки.
Минали дні, місяці, роки – й у 16 років з’явилася ідея видати збірку поезії. Дівчина пригадує, як в окремих видавництвах на неї дивилися, наче на дитину з якоюсь забаганкою. Її віршів навіть не хотіли читати: мовляв, приходь іншим разом – колись, у майбутньому.
– Можливо, я й не думала тоді серйозно про збірку, – пригадує дівчина. – Але після початку повномасштабного вторгнення почала активно волонтерити. Спілкувалася з багатьма військовими – і одного дня мені зателефонував Захисник, який лікувався після поранення в одному зі шпиталів у Дніпрі. Він сказав, що мої вірші – справді сильні, і їх мають почути люди. Наполіг: я маю видати збірку. Згодом я дізналася, що за 15–20 хвилин після тієї розмови він помер… Я була останньою, з ким він говорив. І тоді вирішила: я зобов’язана видати книжку. Назву для збірки – “Дві сторони долі” – запропонувала мама. Вона символізує життя “до” повномасштабного вторгнення і “після”. На обкладинці — образ дівчини, яка уособлює Україну: зболену, але нескорену. Після всіх втрат і ран вона відродиться — щаслива, вільна й сильна.
На фото: Назву для збірки – “Дві сторони долі” – запропонувала мама
До збірки увійшли 132 поезії. Перша презентація відбулася в клубі села Новостав. Прийшли рідні, друзі, односельці й ті, кому близька моя поезія. Відверто кажучи, я хвилювалася, але захід пройшов дуже щемко й зворушливо. Того дня читала свої вірші: “Кацапське стадо”, “Україно, повстань!”, “Янгол з ЗСУ”, “Рідний комбриг” та інші.
На фото: Поетеса з батьками, які щиро пишаються донькою
- На другу презентацію – у Волинську обласну наукову бібліотеку імені Олени Пчілки – прийшло багато молоді, – каже поетеса. – І саме їм я хотіла донести головне: якщо маєш мету – мусиш її здійснити.
“Людина — творець власного буття. Кожному доля дарує полотно життя. Ми можемо вибрати кольорову гаму, але не можемо вибрати розмір цього полотна. Тому цінуйте кожен його міліметр, живіть, творіть і насолоджуйтесь кожною хвилиною, дарованою Богом! Хто знає, коли закінчаться фарби і місце на полотні…” – саме ці слова на одній із перших сторінок збірки “Дві сторони долі”. Вони – відображення життєвої позиції самої поетеси, яка впевнено й красиво творить на своєму життєвому полотні.
Дівчина здобула освіту в Луцькому педагогічному коледжі, працює методистом на факультеті “Початкова освіта та фізична культура”, активно допомагає військовим.
– Презентації моєї збірки мали благодійний характер, – каже вона. – Я не встановлювала вартість збірки, тож кожен давав стільки, скільки вважав за потрібне. Так з першої презентації ми зібрали чотири тисячі двісті п’ятдесят гривень, які були витрачені на потреби наших Захисників.
Опісля була презентація у Волинській державній обласній універсальній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки – і там зібрали майже десять тисяч гривень.
На фото: В очах Анастасії і юність, і мудрість, і сила
- Згодом читачі та друзі-військові запропонували видати другий тираж. Однак я вирішила, що ні – другого тиражу не буде. Тож на потреби ЗСУ ми відкрили банку, і всі, хто донатив, отримували подарунок – мою збірку у форматі PDF. Донатили від 50 гривень до 5 тисяч. Таким чином зібрали понад 360 тисяч гривень. Загалом завдяки небайдужості читачів і щирій підтримці вдалося зібрати понад пів мільйона гривень на допомогу нашим військовим.
Дівчину поважають у селі. Її цінують військові, яким вона допомагає з перших днів війни. На знак вдячності 128-ма ОГШБ подарувала їй іменну футболку. Нею пишаються колеги, друзі та рідні. А родина в неї чимала: бабуся – переселенка, дідусь – родом із Закарпаття. Поетеса ділиться, що нещодавно побувала на малій батьківщині дідуся – в одному з гірських сіл. Коли Анастасія приїхала туди, рідні зустріли її з теплом і щирістю.
– Ми пишаємося тобою і щасливі, що ти – наша, – сказали вони.
– Підтримка родини – це найкраще, що може бути у людини, – усміхається дівчина. – Мені завжди гріє серце те, що в мене такі чудові рідні та близькі. Згодом мені запропонували взяти участь у благодійному проєкті – створенні колективної збірки “Крилом будь”. Тож деякі мої вірші можна почитати і в цій книзі. Я зауважила, що останнім часом моя поезія стала світлішою – у ній більше любові, тепла й добра. Хочу, аби мої вірші були тими промінчиками світла, які несуть добро в життя кожного і примножують його. Я стала ретельніше добирати слова. Дбаю про те, який післясмак залишиться в читача після прочитання моїх поезій. Для мене важливо, аби кожен рядок торкався серця.
На фото: Анастасія взяла участь у створенні колективної збірки “Крилом будь”
Дівчина щиро переконана: попереду в України – світле майбутнє.
– У нас, українців, надзвичайно сильне ДНК. Ми – мудра, талановита, працелюбна й високоосвічена нація, – з упевненістю каже поетеса. – У нас є все для щасливого життя: безмежні багатства надр, мальовнича природа, різноманіття птахів і тварин, чарівні річки, озера, ліси, надзвичайний людський потенціал. Ми маємо не просто шанс – ми маємо обов’язок вибороти перемогу, відбудувати нашу Батьківщину – сильною, сучасною, квітучою. Аби кожен українець жив у добробуті, гідності й щасті — в країні, якою пишаємося всією душею.
На фото: Дівчина щиро переконана: попереду в України – світле майбутнє
“Місто встає, як зранена птиця”
В повітрі змішались надія й дим.
Світанок тремтить у розбитих вулицях,
А серце його пульсує живим.
Кав’ярні прокинуться сьогодні без світла,
І запахом кави наповнять світанок.
Пекарні працюють, мов душі відкриті,
Їх хліб — це любов у щоденний підранок.
Дякую Богу і ангелам світла,
Що в темряві варту тримають завжди.
Їх крила незримі, їх сила безсмертна,
Вони наші ночі бережуть від біди.
І янголи в формі, у броні, в камуфляжі,
Вогонь їхніх серць, мов маяк у пітьмі.
Вони нам дарують цей ранок відважний,
Комусь він дістався ціною в житті.
Я йду через місто, і кожен будинок
Мовчки говорить про силу людей.
Тут тіні ночей не затьмарять хвилину,
Бо світло сердець долає усе.
Та буде світання — молитва і слава,
І день Перемоги нам Бог принесе.
Бо місто живе, його серце не згасне,
У вірі й любові — майбутнє ясне.
***
Прокинуся одного ранку,
Одягну білу сорочку,
Подякую Богу й світанку
За тиху та мирну нічку…
Гулятиму квітучим садом,
Вдихаючи мирне повітря.
Милуватимусь краєвидами
Українського розмаїття.
Усміхнуся світу, бо жива,
І радісно промовлю: «Перемога»!
Світ навколо почує слова,
Зрадітиме – і зникне тривога
Я вірю: настане цей день,
Переможе моя Україна.
Світ навколо стане джерелом натхнень,
Вічно житиме моя вільна країна!
