3 нагоди Дня працівників освіти Президент України Володимир Зеленський підписав Указ № 742/2025, згідно з яким Василя Івановича Мацялку, директора Комунального закладу загальної середньої освіти «Гіркополонківський ліцей Боратинської сільської ради» відзначено державною нагородою та присвоєно почесне звання «Заслужений працівник освіти України». У закладі освіти, селі, громаді та в обласному управлінні освіти щиро радіють за Педагога. Саме так – Педагог з великої літери! Він присвятив понад 40 років свого життя навчанню і вихованню дітей. І нині це високе звання стало гідною оцінкою його самовідданої праці, любові до професії та виховання нових поколінь освічених і свідомих українців. «Серце віддаю дітям» – ці слова видатного педагога Василя Сухомлинського віддзеркалюють життя і діяльність Василя Івановича Мацялки.
На фото: Василь Іванович – Заслужений працівник освіти України
– Я народився у селі Діброва Горохівського району, – розповідає директор. – Мама виховувала мене сама, тому змалку я знав ціну праці – пас корів, допомагав мамі по господарству, виконував усю чоловічу роботу. Тому я глибоко поважаю працьовитих людей. З дитинства дуже люблю читати. Навчався у школі в селищі Сенкевичівка. Під час підготовки домашніх завдань багато часу проводив у бібліотеці: працював в читальному залі і брав книги додому. Найкращим вчителем була мама Марія Федорівна. Вчила не вказівками чи настановами, а щоденним прикладом – любов’ю і повагою до людей, шанобливим ставленням до землі та тих, хто на ній працює, вірою у краще і невичерпним оптимізмом.
Закінчивши школу, юнак, який мріяв про медінститут, у 1979 році став студентом історичного факультету Ужгородського державного університету, провідного закладу вищої освіти Закарпаття. В ті часи це був чи не найпрестижніший факультет і навчалися у ньому переважно діти партійних чиновників, співробітників силових структур.
– Навчатися було непросто, бо були студенти після служби в армії, підготовчого відділення, випускники міських шкіл – ділиться спогадами пан Василь. Період навчання запам’ятався чудовими наставниками. А ще у нас були дуже дружні групи. Ми й досі підтримуємо відносини. Після закінчення навчання одержав диплом за спеціальністю «історик, викладач історії та суспільствознавства» і мене направляли на роботу в Херсонську область. Та я взяв відкріпний лист і повернувся на рідну Волинь. Перший запис у трудовій книжці – з 15 по 31 серпня 1984 року – вчитель у Баївській восьмирічній школі. А з 1 вересня цього ж року – її директор. Баїв – неймовірно красиве село, не тільки краєвидами, цілющими джерелами, але й привітними людьми. У шкільному колективі панувала доброзичлива, родинна атмосфера. З людьми, в яких я був на квартирі, ми були наче рідними.
Молодий і красивий юнак повністю присвятив себе роботі. Результати не змусили себе довго чекати – вже наступного року його фото було на районній Дошці пошани. Згодом вакантним стало місце в сусідньому селі, тож з 11 травня 1987 році Василь Іванович – директор Гіркополонківської середньої школи.
На фото: Учні стабільно демонструють високі результати, перемагаючи в конкурсах і спортивних турнірах різного рівня – про це свідчать численні грамоти та кубки
– Екзамени, педради, підготовка закладу до нового навчального року, вирішення безлічі поточних питань, всього не перелічити – таким був звичайний алгоритм роботи молодого директора. Неабиякі випробування принесли дев’яності роки: навчання у дві зміни, постійні відключення електроенергії, уроки при свічках, низькі температури в класних кімнатах. Мерзли й учні, і вчителі. Коли треба було щось до школи, то часто купував за власні кошти, бо ж треба для дітей. Нині маємо мультимедійні дошки, телевізори, проектори. Створено максимально оптимальні умови для навчання, виховання і розвитку дітей. Водночас ми, педагоги, з сумом констатуємо негативні тенденції. Діти дуже багато часу проводять з мобільними телефонами. А це призводить до перепадів настрою та збою біоритмів, швидкої втомлюваності, поганої концентрації уваги та погіршення пам’яті. У них немає посидючості, вони не можуть вивчити напам’ять вірш. Також школярі перестають на перерві гратися, рухатися і частенько сидять в гаджетах. Дуже прикро й те, що нинішні діти далекі від праці. Таке враження, що батьки наввипередки намагаються створити їм умови максимального комфорту і байдикування. Натомість у кожній сім’ї повинен бути батьківський приклад, залученість дітей до виконання домашніх справ.
Ще однією проблемою, на якій наголошують практично усі українські педагоги, є те, що батьки перекладають відповідальність за навчання, виховання і розвиток дітей виключно на школу, що є великою помилкою, адже це – спільна мета, для досягнення якої, і школа, і батьки повинні тісно співпрацювати та взаємодіяти. Низькою, а почасти фрагментарною, залишається залученість батьків до шкільного життя.
– Неабияким викликом стала війна, – продовжує розповідь Василь Іванович. – Під час повітряних тривог діти перебувають в укриттях, однак там нема умов для проведення навчальних занять. З 1 вересня 2025 року в ліцеї до навчання приступило 515 дітей. Новий навчальний рік поставив нові завдання та акцентував першочергові. Наявна кількість шкільних приміщень недостатня, нам катастрофічно не вистачає навчальних площ, тому доводиться навчатися у дві зміни. Потрібен ще один шкільний автобус для перевезення дітей. Раніше планували добудову школи, однак це питання поставлено на паузу. Територія закладу освіти потребує заміни та встановлення нової огорожі. Вкрай необхідний ігровий майданчик для молодших школярів. Довершити роботи на стадіоні, де проходять усі заходи. Педагогічний колектив працює для осучаснення ліцею та створення цікавих локацій. Звісно, планів є чимало. В час війни ми продовжуємо працювати, навчати, творити майбутнє нашої України, підтримувати ЗСУ. Намагаємось максимально залучати дітей до корисних справ та позакласної роботи.
Працюють нові гуртки: з художньої гімнастики та бойового гопака. Протягом літа працював футбольний клуб, тож двічі на тиждень охочі грали у футбол. Окрім цього, діють й інші гуртки: волейболу, баскетболу, біатлону тощо. Потужним є туристично-краєзнавчий гурток, вихованці якого займають призові місця ще з 70-80-х років минулого століття.
– Гуртківці побували в багатьох цікавих місцях в усіх куточках нашої Батьківщини, – констатує директор. – Також наші учні систематично стають переможцями обласних предметних олімпіад з навчальних предметів, конкурсів, змагань. Зокрема, зовсім нещодавно зайняли третє місце на обласному турнірі з хімії. Більше ста учнів залучені до зразкового ансамблю народного танцю «Вертуни», який неодноразово є учасником та переможцем престижних міжнародних творчих фестивалів, конкурсів у Польщі, Італії, Болгарії. На базі нашого закладу часто проводять різні конкурси, змагання та фестивалі. Існує тісна співпраця у вихованні молоді на засадах козацької педагогіки з громадською організацією «Козацько-історичний курінь «Чорна рада», до залучення дітей до музичного мистецтва – з дитячою школою мистецтв Боратинської сільської ради.
Тішить багаторічного керманича й колектив, який, за його ж словами, є «поєднанням великого досвіду і молодечої енергійності».
– У нас 52 педагоги, – розповідає він. – Колектив дружній, привітний. Ми разом ділимо і радощі, і відгукуємося у сумні миті. Любимо влаштовувати відпочинок на природі, відвідувати цікаві місця. У мене досвідчені заступники й усі ми разом – чудова команда. Старші колеги діляться досвідом, молоді – енергійністю і креативністю. Рух в одному руслі це – запорука міцного колективу.
«Наш Василь Іванович» – саме так, з любов’ю, його називають колеги. Кажуть, що він – уособлення мудрості й поміркованості, любові, відданості справі й оптимізму.
На фото: В колективі шанують його мудрість, професійний досвід, безмежний оптимізм і щиру відданість роботі
– Наш директор – серце і душа нашої школи, – стверджує Олена Петрівна Романюк, заступник директора із виховної роботи. – Майже 40 років цей мудрий і натхненний керівник очолює навчальний заклад, щоденно піклуючись буквально про все – від чистоти в коридорах до успіхів кожного учня. Для нього немає дрібниць: він завжди уважно вислухає, підтримає, порадить, допоможе. Завдяки його праці, школярі виростають у доброзичливому середовищі, де кожен має змогу розкрити свій потенціал. Весь колектив відчуває його щиру підтримку та повагу. Це лідер, якому довіряють, якого цінують та щиро поважають всі, хто мав щастя з ним працювати чи вчитися під його опікою. Його життєвий шлях – це приклад служіння освіті, людям і майбутньому.
В очах Василя Івановича – мудрість і доброта. Він – із тих багатогранних особистостей, яких хочеться слухати й слухати. А розповісти йому є що, бо ж за десятки років роботи побачити й пережити довелося чимало. У вільний час любить читати. А ще багато часу проводить в державному архіві Волинської області, досліджуючи історію Гіркої Полонки, Полонки, Оздова, Баєва та Городища.
– Люблю досліджувати минувшину, – усміхається привітний чоловік і в його очах з’являється вогник – Василь Іванович є знаним краєзнавцем і щиро любить своє хобі. – Тож вже є кілька товстезних зошитів у яких записані цікавинки, про які дізнався в архіві. В майбутньому, коли буде вільний час, мрію систематизувати отриману інформацію і видати книгу.
А ще він багато років співав у церковному хорі. Є учасником народного аматорського хору «Посвіт». Стояв у витоків Асоціації керівників шкіл України. Налагодив багаторічну співпрацю зі школою у гміні Руда-Гута (Республіка Польща). Подбав про вивчення польської мови, що особливо стало у пригоді учням та колишнім випускникам після повномасштабного вторгнення.
– У нашого керівника колосальний досвід адміністратора, – каже Ольга Віталіївна Пухта, заступник директора з навчально-виховної роботи. – Неймовірна любов до роботи, якій присвятив життя. Самовідданий, мудрий, дисциплінований, коли потрібно, і – неймовірно добрий.
– Про нашого Василя Івановича варто написати книгу, яка стане настільною у кожного педагога. Він дбає про колектив і під час роботи, і в позаробочий час, організовуючи різні пізнавальні екскурсії, походи до лісу. Він неймовірний грибник – коли гриба ніхто й не побачить, він точно назбирає повний кошик. А які смачні шашлики та рибну юшку він вміє готувати! Це насправді смаколики рівня фешенебельного ресторану! З ним приємно працювати, радісно відпочивати! Ми усі щиро зраділи, дізнавшись про Указ Президента України, яким Василя Івановича відзначено державною нагородою та присвоєно почесне звання «Заслужений працівник освіти України». Він гідний його не на сто, а на всю тисячу відсотків! Неодноразово нагороджувався грамотами Луцького районного відділу освіти, управління освіти та науки Волинської ОДА. Також за досягнуті успіхи в роботі колективу школи у 2003 році МОН України нагороджений нагрудним знаком «Відмінник освіти України», Указом Президента України від 19 серпня 2016 року № 336 відзначений ювілейною медаллю «25 років Незалежності України», за рішенням Волинської обласної ради від 01.12.2016 року № 9/10 став лауреатом обласної премії імені Й.В. Гошовського за заслуги у сфері освіти за 2016 рік.
На фото: За роки роботи Василь Іванович отримав чимало відзнак. У 2016-му він став лауреатом обласної премії імені Й. В. Гошовського — за високі заслуги у галузі освіти
Сам Василь Іванович розповідає, що того дня був з колективом на природі. І раптом телефонний дзвінок – повідомляють про його відзначення.
На фото: Хвилююча мить нагородження
– Жартуєте, – сказав я тоді, – пригадує, усміхаючись, ту розмову директор. – Мене запевнили, що це не жарт. А ми в лісі, інтернету, аби подивитися, немає. Згодом зателефонувало керівництво громади, з відділу освіти, мій одногрупник із Києва та колишні колеги, друзі, знайомі. Звісно, мені приємна ця висока відзнака. Проте я вважаю, що це результат роботи всього колективу.
Щиро зраділи новині й в управлінні освіти і науки Волинської ОВА. За словами Наталії Матвіюк, керівника управління освіти і науки, звістка стала дуже приємною.
На фото: Посвідчення до почесного звання
– Звання «Заслужений працівник освіти України» присвоюється за значні досягнення у сфері освіти, – наголосила Наталія Василівна. – Це визнання є результатом наполегливої праці, ініціативності, творчості, впровадження інновацій, навчальних досягнень педагогічного колективу.
