У рідному Боратині Миколу Калиша називають “легендою місцевого спорту”. Більше про життя та роботу – у розмові з Миколою Юрійовичем.
– Пане Миколо, розкажіть трішки про себе, початок трудової діяльності.
– Я народився у Старому Загорові – селі з цікавою історію і добрими, працьовитими людьми. Навчаючись у школі, дуже любив уроки фізкультури. І великою мірою цьому сприяв наш вчитель – Анатолій Дихало. Він, тоді молодий і енергійний, займався з нами, дітьми, не лише на уроках, а й в позаурочний час. Вечорами в спортивному залі грали баскетбол та волейбол, а в зимовий період організовував по вихідних лижні прогулянки та не цурався з нами пограти в хокей на місцевому ставку. Маючи гарну підготовку ми брали участь у районних та обласних змаганнях та здобували гарні результати. Вчитель прищепив нам велику любов до спорту, тому після закінчення школи я вступив до Луцького державного педагогічного інституту на факультет фізичної культури та спорту. Захопився літнім поліатлоном під керівництвом Юрія Ярошенка. Багато разів був чемпіоном області, бронзовим призером України, виконав норматив кандидата у майстри спорту. Хочу наголосити, що тоді були дуже хороші й водночас вимогливі викладачі, які вкладали в нас, як-то кажуть, всю душу – вчили, тренували, підказували, підтримували, а ми в свою чергу отримували хороші знання, які з часом нам допомогли в роботі. Здобувши вищу освіту, я два роки працював у рідній школі.
На фото: Зі школярами
– А тоді відбулося доленосне знайомство?
– Саме так – під час чергової екскурсії я познайомився з дівчиною, яка відразу припала до душі. Почали спілкуватися і виявилося, що ми водночас навчалися в інституті й вона мене навіть пам’ятає. Згодом ця мила дівчина стала моєю коханою дружиною. Ми одружилися і я переїхав до Луцька, де вона мешкала в цей час. Виявилося, що є вакантне місце вчителя фізкультури у Боратині. Тож я пішов працювати в село, яке з часом стало для мене рідним і дуже дорогим.
На фото: Переможці
– Розкажіть про роботу в Боратині.
– В школі тоді не було спортивного залу, тож ми з учнями весь навчальний рік займалися на шкільному подвір’ї. Уроки проводились з легкої атлетики, спортивних ігор, а в зимовий період лижна підготовка У нас у школі на цей час було понад 40 пар лиж та 20 санчат. Заняття на свіжому повітрі, відсутній підвіз школярів шкільним автобусом до школи (деякі учні долали по 2-3 км. до школи) впливали позитивно на стан здоров’я учнів. Хочу наголосити, що тоді діти були більш загартованими, міцнішими. В їхньому дитинстві були лижі, ковзани, хокей, різні ігри. Нині ж у дітей весь вільний час забирають гаджети. Я б сказав, що сучасні школярі ведуть більше сидячий спосіб життя – сидять і на уроках і на перервах, а це негативно впливає на їхній стан здоров’я. В цей період в області та і в Луцькому районі проводились туристичні зльоти. Здобувши перемогу в районному ми взяли участь в обласному (який проводився на озері Озюрко Камінь – Каширського району і тривав аж 21 день). Високого місця ми не посіли але отримали певний досвід. З цього моменту я став вести у школі гурток спортивного туризму. З кожним роком наші результати ставали кращими (ми стали регулярними учасниками обласних зльотів) та у 1991 році стали переможцями обласного туристичного зльоту серед учнівської молоді. Приємно відзначити, що деякі мої вихованці і надалі продовжують займатися спортивним орієнтуванням. Так чемпіонка 1991 року Світлана Фалат (Черняк) регулярно приймає участь як в обласних так і у всеукраїнських змаганнях зі спортивного орієнтування та виборює призові місця. У 1997 році здали першу чергу школи, однак закінчення спортивного залу залишили на другу чергу. Тому виходив з того, що можна було провести на уроці – заняття переважно надворі, кросова підготовка, настільний теніс, гирьовий спорт. Як результат боратинці були призерами обласних змагань з настільного тенісу, а брати Олександр та Ігор Кузьміни ставали призерами обласних змагань з легкоатлетичного кросу. До речі, Олександр Кузьмін з гирьового спорту виконав пізніше норматив кандидата майстра спорту та в даний час продовжує активно займатися спортом та здобуває призові місця на обласних та всеукраїнський змаганнях. А вже у 2003 році здали спортивний зал, який дав можливість в повному обсязі виконувати навчальну програму з фізичної культури. На уроках більше уваги приділяв спортивним іграм, особливо волейболу. Команди юнаків та дівчат ставали призерами районних змагань, а у 2005 і 2006 роках навчальний заклад ставав переможцем районної Спартакіади серед учнівської молоді.
На фото: До сплаву готові
– Однак згодом Ви змінили роботу і з часом все ж повернулися в Боратин.
– Так, у 2006 році перейшов працювати в Луцьку районну адміністрацію у відділ освіти на посаду методиста з фізичної культури. Це був дуже цікавий та насичений період у моєму житті – ми з колегами займалися організацією різноманітних змагань, конкурсів, проводили методичні семінари, як районного так і обласного рівня. Хочу відзначити, що в цей період наш район займав передові позиції в області і наші команди були переможцями та призерами різноманітних обласних та всеукраїнських змагань. У 2017-18 роках в Луцькому районі почали створюватися громади, відповідно зменшувалася кількість навчальних закладів, які знаходились в підпорядкуванні відділу освіти. Так склалось, що у 2018 році з’явилась вакансія вчителя фізичної культури у Боратинській школі, і я прийняв рішення повернутися на роботу в рідне село. Хочу відзначити, що в нас гарна матеріально-технічна база, поряд чудовий спортивний комплекс і місцеве керівництво активно допомагає навчальному закладу. Однак попереду були серйозні випробування – ковід, дистанційне навчання, війна, знову навчання онлайн. Як результат, мотивація школярів впала, дисципліна також. Прикро, коли діти приходять на уроки фізичної культури з телефонами та нишком грають в ігри або переписуються. Було б чудово запозичити досвід який практикують в багатьох школах за кордоном – прийшовши на уроки учні кладуть телефони у спеціальний сейф, а після закінчення уроків забирають.
На фото: Ось-ось пролунає дзвінок на урок
– За сумісництвом Ви працюєте в сільській раді?
– Так склалося, що в селі чи селищі для допомоги в організації спортивно-масового заходу або участі сільської команди в районних змаганнях місцеве керівництво зверталося за допомогою вчителів фізичної культури, адже саме вони найкраще орієнтувалися кого можна залучити до змагань. Тож ще з 90-х я в Боратині долучався до своєї улюбленої справи, адже завжди був активним учасником різноманітних змагань. Спортсмени Боратина завжди приймали участь у спортивних змаганнях та фестивалях та досягали вагомих перемог. Особливо сильна у нас була команда «канатчиків», яка кілька років тримала першість в Луцькому районі та основою була на обласних фестивалях. В даний час у Боратинській громаді, завдячуюїчи активній підтримці сільського голови та депутатів, проводиться за рік понад 20 спортивно-масових заходів як серед учнівської так і сільської молоді. Популярними у нас в громаді серед молоді є волейбол та футбол, а також, починаючи з 2020 року наша збірна команда громади завжди серед призерів на обласних спортивних фестивалях серед сільських територіальних громад, а молода і перспективна команда «канатчиків» знову серед кращих в області.
– В чому черпаєте натхнення після роботи?
– У хобі, яке передалося мені від батька і дідуся. Вони були знаними в окрузі пасічниками. Тож маю 15 бджолосімей і, доглядаючи за ними, й сам наповнююся життєдайною енергією. Бо бджілки це ще ті трудівниці! А ще радують своїми щедрими дарами – медом, пилком, прополісом, забрусом тощо. Також доньки зробили нам з дружиною шикарний подарунок – презентували цуценя швейцарської вівчарки. Нині Бетті вже доросла і є моєю постійною попутницею у пробіжках, а також залюбки плаває зі мною в Стиру. А ще дім, який ми звели, по суті, власними руками. Домашня робота мені подобається, адже коли робиш улюблену справу заодно і відпочиваєш. Тож мрію розширити сад, закласти виноградники. Та найбільше мрію про нашу Перемогу і щоб в усіх дітей було щасливе майбутнє. Бо дуже боляче дивитися новини з тих прифронтових міст і сіл, які під обстрілами й де є діти. Кожна дитина має мати щасливе дитинство.
На фото: Улюблена робота, а заодно і відпочинок
На фото: З красунею Бетті
