Нині слава про Володимира Марчука лине далеко за межі і рідного Боратина і Волині. Ще б пак! Адже він – багаторічний директор найкращого сільського спортивного комплексу у Східній Європі! А ще саме у 2016 році разом із однодумцями зібрав команду футболістів, яка гідно змагалася із ветеранами київського “Динамо”. Тож більш детально про все у розмові з Володимиром Степановичем.
На фото: Боратинський спорткомплекс став переможцем Х Міжнародного конкурсу “Кришталева цеглина”, який проводився у польському місті Люблін.
- Розкажіть трішки про себе, про те, як доля привела у Боратин.
- Родом я із села Іванівка, що на Горохівщині. Батьки виховували семеро дітей – шість синів і доньку. Батько працював будівельником. А ще мав неабиякий хист до малювання. Згодом наша сім’я переїхала у село Рованці. Звелии там будинок. Я з дитинства захоплювався спортом. Закінчивши школу, вступив у ПТУ №2, де опановував фах будівельника. А далі була строкова служба, яку проходив у Кривому Розі. Опісля працював у Сибірі. Займався розробкою проектів для будівництва спорткомплексів, будинків культури тощо. Бо з дитинства мріяв стати архітектором. Деякий час був на заробітках за кордоном. Зокрема, працював у Німеччині. Згодом, повернувшись, відкрив власну фірму, яку назвав на честь доньки. З 2004 по 2020 рік був депутатом Боратинської сільської ради. Я тут живу і вважаю, що повинен робити для громади те, що в моїх силах. Тож спершу організував тренажерну площадку біля школи. Пригадую, якось приїхав у Рованці, а там саме будували стадіон. Я й сказав, що роблять не правильно, бо там глина і робити слід по-іншому.
На фото: В робочому кабінеті
На фото: Генеральний план
На фото: Директор показує фото відомих гостей
- Тож Сергій Яручик, голова сільської ради, доручив Вам цю роботу?
- Так, він запитав, чи я можу взятися і довести все до толку. Я погодився. А згодом він запропонував мені взятися і за облаштування футбольного поля і будівництво спорткомплексу у Боратині. Я не відмовлявся. Намалював проект і весь час, поки тривало будівництво, а це два роки, займався усім – від сходинок на трибунах до облаштування футбольного поля. В 2009 році здали об’єкт і мене призначили на посаду директора. Відтоді й займаюся усіма питаннями, які пов’язані зі спорткомплексом і полем. А також опікуюся футбольними полями у Ратневі, Городищах, Гіркій Полонці, Промені, Рованцях. Кожного дня приїжджаю у спорткомплекс тут, в Боратині, аби підтримувати порядок, готувати до занять спортивний інвентар, доглядати за полем. Наше футбольне поле – одне із найкращих серед сільських територій як мінімум в Україні. Ми приймали тут міністрів, прем’єр-міністрів, іноземних гостей із США, багатьох європейських країн. Побували у нас і відомі тренери та спортсмени. Зокрема, Мирон Макревич – український футболіст і тренер, рекордсмен української вищої ліги за кількістю ігор у ранзі головного тренера, Ігор Бєланов – лауреат “Золотого М’яча”, віцечемпіон Європи – 1988 року, володар Кубка кубків – 1986. У 2009 році наш спорткомплекс став переможцем Х Міжнародного конкурсу “Кришталева цеглина”, який проводився у польському місті Люблін. І це було неабияке визнання та перемога. Також Міністерством молоді визнано Боратин “Найспортивнішим селом України”. Окрім цього, у 2004 році я був ініціатором будівництва школи у селі Рованці і керував цим процесом до здачі приміщення у 2009 році. Щоб отримати гроші на будівництво я зустрічався з Віктором Ющенко, який тоді був Президентом України, з Юлією Тимошенко, яка була прем’єр-міністром і виділила чотири мільйони на будівництво, з Володимиром Литвином, з Іваном Вакарчуком, тодішнім міністром освіти. Також мав чимало зустрічей з представниками місцевої влади – Володимиром Бондарем, тодішнім головою ОДА, детупатами. У 2021 році був заснований відділ культури і молодіжної політики Боратинської сільської ради, а в 2024 році ми відкрили спортивний клуб “Боратин” і я його очолюю.
На фото: М’ячі, підписані відомими футболістами
- Володимире Степановичу, Ви є одним із засновників футбольного клубу “Боратин”. Як усе розпочиналося і які є досягнення?
- Цим питанням займався я разом із однодумцями. Спершу ми створили футбольну команду у селі Рованці. Купили перехідний кубок. Команда перемагала в районних, а згодом і обласних змаганнях. Коли в Боратині збудували спорткомплекс, то стало зрозумілим, що потрібна і своя футбольна команда. І нам вдалося це зробити у 2009 році ми заснували свою футбольну команду “Ласка”. Особливо плідною стала робота тренера Олександра Леончука. Спершу ми отримували перемогу на рівні району, тоді на рівні області. Згодом змагалися з ветеранами київського “Динамо”, здобули Кубок “Вілії” у 2016 році і виграли сертифікат на 100 тисяч гривень. Також стали переможцями Вищої ліги чемпіонату Луцького району з футболу 2020. А чемпіонами у Волинській області ми стали в 2013-2014 роках. Також стали володарями супер-кубка Волині. Нині маємо чотири дитячі команди, тож підростає гідна зміна. Наша молодь здобула ІІ місце у Чемпіонаті України з футзалу у 2023 році, ІІ місце в Чемпіонаті України в першому турі, ІІ місце в Чемпіонаті області. Пишаємося і своїми вихованями – Антоній Видриш грає у “Вересі”, Данило Гордовський за “Дніпро”, Рувим Кощук тренується за збірну України з футзалу. Багаторазовим бомбардиром Луцького району був Роман Москвич. Також у нас дві групи дітей займаються легкою атлетикою – тренер Вікторія Поліщук, три групи – акробатикою, тренер Пом’яновська Дар’я, багато дітей займаються волейболом та іншими видами спорту – біатлоном, веслуванням на байдарках та каное, стрільбою з лука, бойовими мистецтвами. Місцева влада створила усі умови для розвитку спорту і активно підтримує талановиту молодь.
На фото: Боратинські футболісти здобули Кубок “Вілії” у 2016 році і виграли сертифікат на 100 тисяч гривень.
На фото: Багаторазовий бомбардир Луцького району Роман Москвич
На фото: Кубки переможців
- Футбольне поле Боратина славиться за межі не лише Волині, але й України. Поділіться його секретом.
- Його секрет у моїй, до речі, авторській технології облаштування футбольного поля. Раніше тут були кагати в яких зберігали картоплю та кормовий буряк. Шар ґрунту заввишки один метр довелося знімати – цю землю ми відвозили до ставка. Кругом поля з центром всередині зроблена система дренажу і тому тут ніколи не стоїть вода. М’яке газонне покриття, яке відзначають усі футболісти, які приїжджають грати до нас, зроблене із 33% землі, 33% піску і 34% торфу. Висота шару – 40 сантиметрів. Розмір поля – 103 на 67 метрів. По колу бігова доріжка 400 метрів. Перший раз було висіяно 400 кілограмів насіння трави. Відтоді кожного року досіваємо по 100 кілограмів насіння, бо з часом коренева система трави відмирає. Також щороку використовуємо дві тонни спеціального міндобрива, яке вносимо весною і восени. Проводимо процедури мульчування і шипування, які покращують ріст трави. А також травлення і оздоровлення. Двічі на тиждень косимо траву. Також я облаштовував футбольні поля у селах Городище, Ратнів, Гірка Полонка, Промінь, Рованці – ними опікуюся і досі, в місті Горохів, на Рівненщині у селі Рафалівка. А також ще одне футбольне поле у Боратині – не так давно тут була бригада, городи, а нині проходять тренування та змагання. Його розмір 105 на 69 метрів.
На фото: Ще одне футбольне поле у Боратині, де не так давно були городи
- Володимире Степановичу, про що Ви мрієте?
- Я – людина справи, а не мрій. Я тут живу і вважаю, що повинен робити для громади те, що в моїх силах. Тому планую реконструкцію футбольного поля у селі Рованці, Гіркій Полонці. Покласти гуму на бігову доріжку в Боратині, облаштувати алею, зробити тенісні корти. Також хочу аби в школах громади три ввели гуртки футболу і відводили грі три години в тиждень. Потрібно ще більше розвивати в нашій громаді футбол і спорт загалом. Нині є десять футбольних команд і кожного року ми проводимо турнір на честь Захисників і Захисниць України. Проводимо турнір ветеранів АТО. Впевнений, що варто створити єдиний центр, який би координував діяльність усіх об’єктів спортивної інфраструктури, команд, гуртків які діють в нашій громаді. Також потрібно дбати про зміцнення матеріально-технічної бази. Багато років плідно працюю з Миколою Калишем, який відповідає за спортивно-масову роботу громади і разом із ним плануємо реалізувати багато цікавих і потрібних громаді проектів. Та найбільше моє бажання – наша перемога, аби усі діти мали щасливе дитинство і наша Батьківщина розвивалася, міцнішала, а життя українців стало комфортним.
На фото: Володимир Степанович – дбайливий господар!
